Нещодавно Антіколорадос (да продовжить Аллах його роки) виклав серію статей про Томос, наданий нашій Православній Церкві України, нагадуючи перебіг цієї дійсно доленосної події. Значення цієї події буде зрозуміло тільки через десятиріччя, тому що, на жаль, для сучасного населення України більш важливим виявився клоун з термосом.
Хочу коротенько розповісти, як інші православні помісні церкви відносяться зараз до нашої ПЦУ.
Ситуація навколо визнання Православної церкви України є складною, оскільки православний світ наразі розділений, можна навіть сказати, розколений через питання канонічності та геополітики. Хто і яким чином розколює православ’я сподіваюсь, зрозуміло.
Станом на початок 2026 року, через 4 страшні роки війни, ПЦУ офіційно визнана 4-ма з 15-ти загальновизнаних автокефальних церков.
Більшість церков світу або відкрито виступають проти, або дотримуються нейтралітету, такою собі очікувальної позиції, тобто і не виступають проти, і не визнають. Не помічають ПЦУ.
Церкви, які відкрито відмовляються визнати ПЦУ, або мають тісні зв’язки з московським патріархатом, або мають власні канонічні застереження. Так пишуть джерела. Але я вважаю, що церкви, які відкрито піднімають хвіст на ПЦУ, є холуї ординської церкви, і канонічні застереження тут ні до чого. Ось перелік церков, які відкрито виступають проти ПЦУ:
– російська православна церква (рпц). Головний опонент і диригент оркестру церков-ворогів. рпц розірвала євхаристійне (церковне, канонічне) спілкування з Константинополем та всіма церквами, що визнали ПЦУ.
– Сербська православна церква. Історично найближчий союзник московії. Офіційно вважає упц мп (Онуфрій там пахан) єдиною канонічною церквою в Україні. Ну ви ж не здивовані, так?
– Антіохійська православна церква (Сирія/Ліван): На протязі десятків років перебуває у сильній фінансовій та політичній залежності від московії.
– Польська православна церква. Виступає не проти автокефалії України як такої, а проти того, як вона була надана. ППЦ не визнає чинними священницьки висвячення ієрархів ПЦУ. Тобто попи ППЦ вважають, що керівники ПЦУ отримали свій сан поза канонами, не законно з їх точки зору. Хоча, як на моє розуміння, всі ієрархи ПЦУ вийшли колись з упц мп.
– Православна церква Чеських земель і Словаччини. Керівництво церкви займає проросійську позицію. Тут теж ви не здивовани.
Церкви, що тримають паузу (нейтралітет). Ці церкви офіційно не визнали ПЦУ, але і не виступають з різким засудженням. Усередині цих церков триває боротьба між «прогресивними» та «проконсервативними» крилами:
– Румунська православна церква. Найбільша нейтральна церква. Вона висунула умови щодо захисту прав румунських меншин в Україні. Останнім часом спостерігається зближення, але офіційного рішення про визнання Томосу ще немає.
– Болгарська православна церква. Сильно розділена, як і суспільство. Частина єпископату підтримує Україну, частина — московію. Після смерті патріарха Неофіта питання визнання залишається у підвішеному стані.
– Грузинська православна церква. Більшість вірян та значна частина кліру підтримують ПЦУ, проте керівництво церкви (патріарх Ілія II) побоюється, що у відповідь московія може офіційно анексувати абхазькі та осетинські єпархії.
– Єрусалимська православна церква. Займає позицію «над процесом», орієнтуючись на збереження миру в регіоні та враховуючи велику кількість паломників з лаптєстану. Та й лаптів з московії в Ізраїлі дуже багато.
– Албанська православна церква. Має сумніви щодо канонічності хіротоній (висвячень) ПЦУ, про що неодноразово заявляв архієпископ Анастасій. При чому питань до гундяєвської рпц та упц мп в них немає.
Хто вже визнав ПЦУ? На сьогодні до «диптиху» (списку визнання) ПЦУ включили такі церкви:
– Вселенський (Константинопольський) патріархат, який надав нам Томос у 2019 році.
– Елладська (Грецька) православна церква.
– Олександрійський патріархат (має юрисдикцію над усією Африкою).
– Кіпрська православна церква.
Чому процес визнання такий ПЦУ йде так повільно і так тяжко? Тут є декілька причин. Багато церков вважають, що ієрархи колишньої УПЦ КП та УАПЦ (які склали основу ПЦУ) не мали законного рукоположення. Але як на мене, це відмазки. Головна причина – вплив і гроші московії.
Вплив Росії через дипломатичні та фінансові канали залишається дуже потужним серед православних церков у всьому світі.
Також церкви бояться розколу світового православ’я на два табори: «грецький» та «слов’янський» (точніше казати «московський»). Вони бояться, що повне визнання ПЦУ призведе до остаточного і незворотнього розколу. Хоча, як на мою думку, розкол вже давно пройшов, і в світі, і в церкві. Московія завжди вбиває все, до чого доторкнеться.
Мене самого торкнулися церковні розколи і непорозуміння. Не можу казати, що я глибоко віруючий, але свого часу вирішив розібратись в релігіях і ретельно вивчав і релігії, і течії в них. Церква – дуже потужний інструмент впливу на населення, особливо на трохи недорозвинуте населення, як у нас. Тому і Томос для мене був і є дуже важливий.
У лютому 2022 року, в перший же день війни, моя вагітна дочка з двома онуками була евакуйована до Болгарії. В травні дочка народила третю онучку. І влітку дочка вирішила похрестити онуку і запросила мене на хрестини. Звісно, в місцевому храмі Болгарської Православної церкви.
Я завчасно приїхав до Болгарії та прочитав маленьку лекцію дочці і всім присутнім на тему світового православ’я, гундяєвщини, історії церкви в Україні, Томосу, ПЦУ і визнання-невизнання. І на цій базі відмовився бути присутнім на хрещенні. Моя аргументація була дуже простою: БПЦ не визнала ПЦУ, натомість визнає рпц і гундяєва і співає йому осанни. І в той же час рпц і гундяєв освячують вбивство і мене, і мого сина і всіх українців. Тому я не зайду в болгарську церкву, тим паче коли точиться війна. На мене тоді навіть деякі болгарські друзі образились за неповагу до їх церкви. Хоча я всім знайомим болгарам неодноразово казав, що храм на ім’я вбивці, ката і ординця Олександра Невського в центрі Софії є горе і срам для Болгарії.
Хрещення відмінили, тема ця сама собою зникла. Хоча поряд, 80 км, є Греція, де є більш адекватна та дружня до ПЦУ церква, де і можна було охрестити онуку.
Ну і ще одна історія з мого життя про ПЦУ і про московський паханат.
В моєму селі з давніх давен існує храм, в центрі, біля сільради, і там, як заведено, правлять церковні служби. До середини 2024 року в храмі засідали московські попи.
В середині 2024 року в селі зібралась ініціативна група, яка за допомогою ПЦУ і бойових капеланів ПЦУ провела ретельну юридичну роботу і вигнала московських попів з храму. Я приймав участь тільки в сільских зборах, промову штовхав.
І от вигнані московські попи знайшли біля центру села якийсь кинутий будинок, намалювали там плакати, що це тепер гундяєвський храм упц, і продовжували бити лобами о підлогу за хуйла і московію. Звісно, як і кожному селі, в нас є ті, кого в родильному будинку медсестри не змогли втримати, і вони падали головою на підлогу з плитки. І от ці, з вавками на голові від падіння, продовжували ходити в московський паханат. Їх небагато, по вечорах вони пили горілку з нашим салом, але поводили себе тихо, ніхто не звертав уваги.
І от влітку 2025 бачу, що їх «храм», тобто будинок, згорів вщент, тільки попіл і чорнота. Я тут же запитав у нашого церковного старости (ПЦУ), сусіда, що ж це сталось. Сусід мені в фарбах розповів, що московські вівці з попами пили не на життя а на смерть, два рази в генделик бігали за поповненням вогняної води. І за північ розповзлися по норах своїх. І щось там не виключили і воно все запалало.
Коли побачили, палало вже як на НПЗ московії. Гасили пожежу нормальні селяни, хто за ПЦУ. Ну як гасили, пильнували, щоб пожежа далі не пішла. Жодна московська вівця не прийшла, мабуть з поважних причин.
А що там далі у московських попів, знайшли вони собі новий барак чи ні, не знаю. Треба буде спитати у сусіда.
Ну і на завершення про церкви. Моє тверде переконання, що укрсучвлада покриває і захищає московську церкву в Україні. Зараз, під час страшеної війни, існує безліч доказів роботи московських попів на ворога. І нормальна влада давно б вже вигнала цю нечисть з нашої землі.
Президент Зеленський – вирок Україні.
Наша праця за тиждень.
Роботи як такової і не було. Якщо хлопці воюють, і їм не до свят, то комерційні фірми святкують, тому й замовлень не було.
Для 3-го батальйону ПБС КРАКЕН купив LiFePO4 акумулятори (16000 грн).
Подяки від 3-го батальйону ПБС КРАКЕН за попередню допомогу:
MAKE RUSSIA MOSCOWIYA AGAIN!
Гривну з будь-якої гривневої картки можливо відправляти за цим посиланням:
https://send.monobank.ua/jar/8kemUPY8Ff
Це «Банка Монобанку» для накопичення коштів.
Окремо додаю картки Монобанку та Приватбанку.
Картка Монобанку: 5375411201723553
Картка Приватбанку1: 5168745022527821
Картка Приватбанку2: 5457082252814350
PayPal: olkras@yahoo.com
Кому потрібне підтвердження зарахування грошей – пишіть на мейл olkras@yahoo.com.
Ваш Готельєр – бандерівець
Тільки ті церкви, які отримали томос, і є справжніми церквами. А решта, нажаль, їх всіх не перерахувати, є єретиками і раскольниками. А чому так склалось? А тому, що ця мерзотна сусідня недодержава завжди обслуговувала інтереси владної верхівці. Тому, що всі ці НКВД/КГБ/ФСБ-шні церкви є оплотом більшовицької/ комуняцької ідеології і бога там немає, не було і не буде. Тим паче, вони завжди намагалися приєднати до себе більшу частку церков з метою заявити про себе, як про “Вселенську православну Церкву”. Але час минає, а їх ніхто так і не признав за “Вселенську”. Тому, що в них немає документа на на побудову та керівництво помісної церкві – томоса. А томос чекиздам-м’ясникам не дають. Вон, наш Філарет – український православний архієрей, патріарх Київський і всієї Русі-України Української православної церкви Київського патріархату у 1995–2018 роках, із 15 грудня 2018 року носить титул «почесний патріарх» Православної церкви України. Герой України – скільки років намагався отримати томос. Але, за його зв’язок з КГБ – він так і не отримав цей документ, який би безумовно додав би йому ваги церковної та політичної.
І тільки за каденцію Порошенка Вселенський патріарх Варфоломій з повагою до нашої країни та до його керівника Петра Олексійовича надав нам цей томос. І це встигли зробити буквально в останній момент: 5 січня 2019 року, Вселенський патріарх Варфоломій підписав у Стамбулі томос про автокефалію Православної церкви України. До позорних виборів на президента залишались декілька місяців (квітень 2019р.). З боку ФСБ-шной церкві вілася шалена боротьба проти надання Україні томоса аж до підкупу. Але ж не все продається в цьому світі.
П.С.1. Власно я не ходжу ні в яку з церков, ні молюся богові, але мені, як громадянину України, зовсім не все одно яка церква буде керуватиме у нашій державі. Нажаль, наш “наріт” у більшої своєї частки так і не зрозумів, яку ценність ми отримали з рук Варфоломія за допомогою Порошенка та митрополита Епіфанія.
“Шляхом надання томосу деякій частині «материнської» церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія”. Ось, чого так боялися ці ФСБ-шні попи. Такий прибуток відходить від них! А ще і ця автономія від московитської церкві ФСБ-шників, яка дуже жорстко працювала і праціє на кремль.
П.С.2. Шановний Готельере Бандеровець, дякую Вам і Вашому підрозділу наших Захисників, якім Ви опікуютесь, за вашу важку але таку потрібну працю. Бажаю всім вам а також усім нашим Військовим-Героям бути здоровими і неушкодженими, перемогти і зламати хребет цьому віковічному Злу у вигляді московії. Слава Україні! Героям Слава! Смерть ворогам!