Сегодня произошло событие, которое будет сложно оценить без контекста. И мы постараемся разобраться именно во втором или даже третьем слое этой, новой ситуации. Пока будем отталкиваться от тех данных, которые публикует наши и главное – вражеская пресса, поскольку наши военные не дали официальной информации. Речь идет о дроновой атаке на нефтяную платформу северной части каспийского моря. Вот что пишет их пресса:
«Украина начала атаковать российские энергетические объекты не только по переработке нефти, но и те, что занимаются добычей. Удар дронами был нанесен по платформе «Лукойла», работающей на шельфе Каспийского моря… Дальнобойные дроны по крайней мере четыре раза наносили удары по платформе, работающей на месторождении имени Филановского. Это крупнейшее нефтяное месторождение «Лукойла» в российском секторе Каспийского моря. Имеет значительные запасы (около 129 млн т нефти), добыча ведется с нескольких платформ, нефть отправляется на экспорт через Каспийский трубопроводный консорциум. В результате атаки добыча была остановлена более чем на 20 скважинах месторождения».
А теперь посмотрим на это событие, как на одно из звеньев масштаной операции, по выключению российского, нефтегазового экспорта. Самые первые удары были нанесены по крупным хранилищам топлив госрезерва врага. Как мы помним, тогда пожары бушевали неделю и более, сжигая топливо и уничтожая сами емкости, которые нужны для его хранения. Потом фокус ударов сместился на нефтеперерабатывающие заводы. Эти удары уже вышли на уровень максимальной эффективности и если ранее мы читали сообщения о том, что конкретный НПЗ, после дроновой атаки сократил выпуск нефтепродуктов, то теперь там пишут о том, что завод прекратил прием нефти на переработку. Так завуалирована полная остановка завода.
Но и это еще не все. Далее пошли удары по нефтепроводам, а именно – по их насосны станциям – самой уязвимой и дорогостоящей части любого трубопровода. Далее – полетело по местам отгрузки топлива: нефти, нефтепродуктов и сжиженного газа. Новороссийск, Туапсе, а теперь и Темрюк – в курсе. И вот теперь началась охота за танкерами. Когда эти события выстраиваются на временную шкалу, то можно оценить не только уже пройденный путь, но и возможное направление движения. А в данном случае, речь может идти только о добывающих мощностях.
И вот мы ждали, когда же начнет прилетать по этим активам врага, надеясь на то, что в одно прекрасное утро, прочтем сообщение о том, что прилетело пусть не по газовым скважинам, в районе Надыма, Уренгоя или Ямала, а хотя бы по гигантской компрессорной станции, известной как «Южный Крест». Пока таких прилетов не было, но вот сегодняшний удар говорит о том, что добывающие мощности врага, уже поставили в сетку ударов. Если такого раньше не было, то теперь это – свершившийся факт.
Теперь у лаптей появилось поле для фантазии, куда прилетит в следующий раз. Ведь уже очевидно, что наши дроны уже легко преодолевают расстояния 1000+ километров, да и ракеты уже получили сопоставимую дальность. Так что ситуация кардинально меняется, поскольку под удар уже ставится вся цепочка нефтяной промышленности врага, от добычи нефти на месторождении, до транспортировки продукции танкерами. Возможно враг это спишет на случайность, но что-то подсказывает, что такие заблуждения будут развеяны в самое ближайшее время.
@…в одно прекрасное утро, прочтем сообщение о том, что прилетело пусть не по газовым скважинам, в районе Надыма, Уренгоя или Ямала, а хотя бы по гигантской компрессорной станции, известной как «Южный Крест». @
Скоріше за все автор має на увазі так званий “Ямальский Крест”. Але це не гіганська компресорна станція, це просто місце у тундрі (65°21’32.6″N 73°25’43.7″E). приблизно 700х500 метрів, де перетинаються півтора десятка ниток магістральних газопроводів. Одна частина цього “хрест” утворюється нитками МГП між газокомпресорними станціями “Пангодінская” (65°47’11.1″N 74°25’35.6″E, від Харкова 2800 км) та “Надимская” (65°19’05.8″N 73°01’50.0″E, від Харкова 2700 км), а другу частину “хреста” – нитки МГП від ГКС “Правохєттінская” (65°25’31.6″N 73°28’14.4″E, від Харкова 2730 км) до ГКС “Ягєльная” (64°42’21.5″N 72°21’30.3″E, від Харкова 2650 км). Відстань між цими ГКСами сотня кілометрів. Тому якщо мова йде про знищення так званого “ямальського хреста”, то це можливо тільки шляхом руйнації цих ГКСів. Враховуючи що ГКС – дуже вразлива і пожежонебезпечна інфраструктура, яку можно порівняти з живим організмом, що вивернутий усіма органами, кишками і судинами назовні, то руйнація\пошкодження цих ГКСів призведе до зупинки перекачки газу на тривалий термін від року і більше, а будівництво і пуск таких потужних ГКСів буде коштувати не одну сотню мільярдів фублів, і декілька років інтенсивного будівництва , яке буде практично неможливо виконати в умовах виснажливої війни і прогресуючої стагфляції економіки. Особливо враховуючи, що більшість турбокомпресорного устаткування на цих станціях встановлені від італійської Nuovo Pignone, ще тих часів коли путін ще завідував клубом у Дрездені.
Наслідки такого ураження можете змоделювати самі – тут відкривається широкий простір для прогнозування.
Чисто теоретично цей клаптик тундри під назвою “ямальський хрест” можно переорати півсотнею крилатих ракет, частина яких може зруйнувати з якоюсь вірогідністю частину ниток МГП. Причому це повинні бути не прості КР, а протибункерні, які мають тандемну бойову частину (так звану проникаючу) типу BROACH. І якимось чудом хоча би якась частина ракет повинна попасти у трубу діаметром 1,4 метра, яка лежить під значним шаром вічної мерзлоти. Вірогідність такого влучання – це лотерея. І якщо таке влучання станеться, то ефект звісно буде, але по більшості психологічно-медійний, але сподіватись на на хоч якійсь значний ефект від такої акції не варто через конструкцію МГП. Кожен магістральний газопровід побудований із двох паралельних ниток (труб). Це робиться для можливості обслуговування, чищення та ремонту без зупинки транспорту газу. Для цього на кожному магістральному газопроводі передбачено секціонування (розподіл на ділянки певної довжини). Між секціями газопроводу передбачено перемички. Таким чином, при розгерметизації трубопроводу пошкоджену ділянку ізолюють – закривають запірну арматуру по обох кінцях, а газ транспортується іншою ниткою. Таке рішення дозволяє уникнути великих втрат газу під час аварій і не зупиняти прокачування при пошкодженні однієї з труб. Також існують перемички між різними газопроводами для змішування чи перекидання потоків. До того ж, навіть якщо теоретично вдасться влучити в одну чи дві нитки, то туди швидко налетять тридцять три вєртальота тіпа Мі-26 з трубами і тридцятьма трьомами бригадами зварювальників, і вже через тиждень пошкоджені нитки МГП будуть працювати у звичних режимах.
А пуляти по вічній мерзлоті кудись у тундру – така собі затія.