Еще будучи юнцом, пришлось почитать несколько номеров журнала с названием типа «Военно-морское обозрение». В данном случае Гугл не помог. Но прекрасно помню, что журнал был довольно толстым и в мягком переплете. На удивление, там было много фотографий, картинок и прочей визуализации. Так вот там пришлось почитать статью о том, что авианосцы уже отжили свое, а вот в советском союзе – всех начисто опередили, создав линейку совершенно универсальных кораблей, который могут выполнять любые задачи. Понятно, что там никто не уточнял, что выполнять-то они могут, да кто же им даст? И никакого опережения там быть в принципе не могло, а чтобы скрыть свое критическое отставание, совок пошел в сторону. Вернее – в дебри, чтобы в этих пампасах никто не сравнил что-то кузеподобное с авианосцем Нимиц, например.
Думаю, что описывая бодрыми красками собственные достижения, совки все же понимали, что хоть корыто они и запилили, но толку от него никакого не будет. Им разве что побряцать можно, чисто без драки и то, не очень громко, чтобы не случилось какой неприятности. Потом это не раз подтвердилось на практике, поскольку «вертолетоносцы» и потом «авианесущие крейсера» регулярно горели и вытворяли более загадочные вещи. Наверное, самым знаменитым ЧП была попытка тарана, который чуть не исполнил Кузя, относительно острова Мальта.
Тогда дело не дошло до натурального абордажа этого островного государства только чудом, и Кузьма не дошел до цели всего какие-то пару миль. Видимо, отсюда у совков, а потом и у лаптей, возникла навязчивая идея о «непотопляемом авианосце». Видимо, по поводу «потопляемости» собственных «авианосцев», сомнений не было никаких, и называя Крым «непотопляемым», они невольно сделали оговорку по Фрейду.
НЕПОТОПЛЯЕМЫЙ АВИАНОСЕЦ КРЫМ
И тут следует отметить, что противник действительно решил использовать Крым, как авианосец, поскольку разметил там свои корабли, самолеты, ПВО и прочую инфраструктуру, которая компактно присутствует на авианосце. Здесь же можно было не стесняться габаритами и разместить все, что угодно и в любом количестве, что и было сделано, особенно после оккупации Крыма. Милитаризация полуострова стала более плотной, чем даже при совке.
Причем, там решили, что раз уж всего натянуто много, а утонуть все это не сможет, то никаким другим образом нанести поражение этой военной группировке никто не сможет. В самом деле, с моря все прикрывал флот и береговые ракетные комплексы, побережье было утыкано средствами ПВО, а целая сеть аэродромов вместила туда авиации, которой хватило бы на несколько авианосцев. Отсюда и такая уверенность в неуязвимости. И надо отметить, что за время оккупации противник перебросил туда практически все свои новейшие системы вооружений, технику и оборудование.
А поскольку он свято верил в то, что все это железо действительно лучшее в мире и что практически по всем направлениям и видам вооружений удалось опередить Запад, чем получить фору в 10-15 лет, да еще и на фоне постоянного сокращения и без того мизерных военных бюджетов, уверенность в полной защите Крыма казалась незыблемой. Будь это иначе, не строили бы Керченский мост. В общем, до широкомасштабного вторжения противник считал, что аннексия Крыма – необратима, поскольку нет такой силы, которая такое могла бы уничтожить.
(Окончание следует)
Хочу порадити автору пошукати журнал “Зарубежное военное обозрение”, тільки робити це треба через VPN
Текст автора про авіаносці цікавий і актуальний, але в більшій мірі про невдачу Союзу і РФ у цій сфері. “Кузя” страждав від нестачі літаків, поганої ходової, забезпечення супроводу. Тобто, і Союз і РФ фінансово і організаційно не потягнули ці проекти і програми.
Перш за все ці програми неможливо було реалізувати через брак інтелекту на рівні прийняття стратегічних рішень.
В тодішньому союзі влада складалась з далеко не достатньо освічених, але віртуозних кар’єристів.
Там не доступним було комплексне осмислення навіть задач з оборони.
Вся небезпека як сєсєра, так і нинішньої раші базується на масі. Масі народу, масі середненької техніки та масі боєприпасів.
Суттєвою є доля крадених і так-сяк допиляних технологій і систем “позичених” десь.
Звичайно, час від часу знаходяться пристойні технічні рішення. Але вони поодинокі і тримаються на особистому ентузіазмі, не знаходячи належного розвитку.
Проект того злощасного “кузі” був мертвонародженим з самого початку. Оскільки його концепція розроблялась в умовах вкрай нефахового керівництва на самому верху. Також в умовах тодішнього наукового і технологічного рівнів промисловості оте доробало являло собою комплекс потворних компромісів. Таких, що дозволяли склепати отого кораблика як в тій пісні співається -“я тебя слепила из того, что было”.
Така картина спостерігалась практично у всіх галузях країни.
При тому, що дуже багато совєцьких інженерів, потрапляючи на Заході в пристойні умови, виказували неабияку винахідливість і майстерність.
При тому, що дуже багато совєцьких інженерів, потрапляючи на Заході в пристойні умови, виказували неабияку винахідливість і майстерність.
—–
ну так при совку ці інженери виказували неабияку винахідливість і майстерність із гімна та палок, а на Заході – із пристойних матеріалів…
У горбачовські часи в журналі “Известия цк кп-сс” був опублікований повний список членів того цк з короткими службовими біографіями. Так от, дві третини складу мали первинну сільськогосподарську освіту (училище, технікум, інститут або їхню комбінацію). Після чого навчалися у вищій церковній (закреслено) партійній школі і йшли на керівні посади. Не маю нічого проти селян, але стан с/г освіти і якість керівництва сільським господарством пам’ятають усі особи “старшого піонерського віку”, котрі встигли залучитися до “героїчної боротьби за врожай” або до “допомоги селянам” у цій боротьбі. Тобто, проблема була не в інженерах або інших виконавцях (токарях доярках, скотниках, тощо), а у кваліфікації керівництва.
Так, совкове керівництво було малоосвічене, їм достатньо було показати на картинках “мощь і сілу етого віда аружия”, і вони у це вірили, виділяючи величезні кошти (так і х@йло, надивившись мультиків, почав погрожувати світові).