Сегодня утром наткнулся на посты вроде бы нормальных людей, которые пишут о том, что ситуация по Израилю нас не касается совершенно, и что в районе Макеевки врагу удалось захватить 3 кв. км. нашей территории, а наши войска отступили на несколько сотен метров. Да, так оно и есть. Более того, это не единственное место, где врагу удалось продвинуться на несколько десятков метров вперед. Те, кто постоянно следит за ходом событий, знают о чем речь. Но тут есть три крайне важных момента, которые ставят эту ситуацию в несколько другое положение. Поэтому начнем с них и собственно – со вчерашнего дня в нашей войне.

УКРАИНА

Первое и главное. Многие из тех, кто постоянно следит за развитием событий на фронте, обладают информацией не только из официальных источников и не по карте Дип Стейт, а по собственным каналам, а потому – представление о том, что и как происходит имеют довольно четкое. Но вот писать об этом и даже говорить не каждый станет по целому ряду причин. Все, кого мы имеем ввиду, знают, что выдавать на публику или просто в разговоре все, что тебе известно – не правильно и потому минимум обсуждений происходящего – не признак того, что интерес к событиям в Израиле перекрыл то, что происходит у нас.

Второй момент – очевиден. Вчера у прутина был день рождения, и в этот день просто надо было ожидать, что Шойгу попытается сделать фюреру подарок. Просто вспомним о том, как прошел этот день год назад. Вспомнили? Вспомним и то, как на днюху прутина шмаляли Калибрами по Сирии, когда салют обошелся больше чем в 100 миллионов долларов. А теперь сравните с тем, что было вчера. Безусловно, путинские генералы вчера кинули в топку особенно большое количество мяса и как известно, именно мясо у них стоит на границе Луганской, Донецкой и Харьковской областей. Именно там сейчас максимальное количество чмобиков, а кадровые части брошены под Токмак.

Так что дешево и сердито, не считая голов, можно было тратить именно здесь и видимо, навала была еще той. Но скажем так, подарок не удался. То, что наши отступили перед мясной волной – неприятно, но все же мы ожидали чего-то более грандиозного. Если кто помнит, несколько дней назад мы публиковали материал, где тема путинской днюхи обыгрывалась практически прямо, и там мы просто не стали делать выводов о том, что в этот день либо на фронте будет нечто экстраординарное, либо случится какой-то совсем уж массовый обстрел территории Украины. Но как можно заметить, «подарок» оказался от Ирана, в виде операции ХАМАСа в Израиле. Если у кого-то есть сомнения в этом, внимательно смотрим на то, что висело на стенах домов в Газе.

Скорее всего, это там уже не увидишь, поскольку сами полотнища сгорели, да и стен, скорее всего, уже нет. Очевидно, что Тегеран выбрал эту дату не случайно, поскольку в Израиле был Шабат, плюс – последний день многочисленных религиозных праздников, а правительство Нетаньяху опирается именно на религиозных фанатиков и плюс – день рождения большого друга Ирана и особенно – иранской ядерной программы, Вовы прутина. Так что тут все сошлось в одной дате и сыграло как надо.

(Окончание следует)

8 коментар до “Украина плюс Израиль? (Часть 1)”
  1. Ізраіль союзник Москви
    І кацапи в обмін на на технології злили арабів

    1. Бібі був на підтанцьовці біля прутня. Але після вчорашнього йому дадуть просраться. А Ізраїль був і є союзником України.

      1. Ізраїль завжди був, є і буде союзником лише сам собі, як і більшість країн цього світу. Нам теж нарешті треба затямити цю чарівну, але не складну формулу. Ізраїль продає зброю шиїтському Азербайджану, але не продає християнській Україні із євреєм президентом. Більш того час від часу посадові особи Ізраїлю здійснюють нападки на Україну в контексті історичних подій і осіб. Крім того, якщо ви не забули, буквально кілька тижнів тому українців виганяли з Ізраїлю без пояснення причин. Наскільки я знаю наші посадові особи такого собі ніколи не дозволяли. Тому їхня війна нас стосується лише тією мірою, яка зачіпає наші інтереси. Рівно так як наша війна зачіпає їх.

        1. Поспілкуйтеся з тими, хто вивчав ТАНАХ. Їм з дитинства вбивАють в простір межі вухами, що під кІпою, що найбільші вороги їхні – нащадки племені Святослава.
          965, 1648, 1919…
          Тому – чекати на ІНШЕ є ілюзією. Дуже шкідливою…

        2. А потім вони питають: “А нас за що?”, згадуючи “безпричинні” погроми. За колаборанство. За зраду тих, на чиїй землі живеш.
          Не здивуюсь, якщо Ізраїль таки здасть і свої меркави, й інші технології та зброю кацапні в обмін на заручників, яких захопив Хамас. І знову будуть нам розповідати, що це їхнє священне право.
          А яке тоді наше священне? Отож.
          І нехай більше ніхто мені не втюхує комплекс провини та безмежної вдячності до євреїв в широкому сенсі (вдячність до вчителів або лікарів залишається). І … багато іншого (збили з думки, іроди 🙂 )

  2. Evno :
    8th Жовтень 2023 о 13:21
    @ А Ізраїль був і є союзником України. @
    А у чому це виражається? Пояснить, будь ласка. Даже зеленський дорікав Нетаніягу за ненадання допомоги Україні.

  3. Підтримаю пана Вовка. Якось на початку 90-х хтось щось переплутав і до мене у поштову скриньки почали вкладати газету для євреїв. Там дописувачі несли таку гидоту про українців, що просто жах. Звичайно, газет не залишилось з того часу. Де ті роки і де тепер те місто і де тепер я.

Коментарі закриті.