Волонтерка. Спадок Амалика.

Вперше ця стаття була опублікована 19.04.2021, за 10 місяців до вторгнення нащадків Амалика в Україну.

На мій погляд, це одна з найцікавіших статей пана Тимура, де він дає відповідь на питання, звідки взялись андрофаги, яких зараз називають росіянцями.
Тих, кого нудить від релігії, Біблії, Святого Письма та іншого мракобєсія, ввічливо прошу проходити повз і не псувати собі недільний настій.

Автор — Тимур Литовченко

Нас дивує нерішучість провідних європейських країн, які все ще не наважуються дати гідну відсіч спробам росіян дестабілізувати ситуацію там, куди тільки дотягнуться їхні руки. Здавалося б, чого вже простіше?.. Й навіщо тягнути?.. А може, покарати б усіх одразу ж: і тих вірнопідданих, які понад два десятиліття одностайно висловлюють «одобрям-с!» цинічному вбивці — і самого лисого недофюрера?! Мені здається, що не все аж настільки просто.

Для початку — цитата:

Если посмотреть на то, что и как делает Путин последние лет 10, то можно смело говорить о том, что он – носитель ментального бешенства и заражает, в первую очередь – свое окружение и свое население. Да, вопрос о том, кто кого заразил, он – свое общество или наоборот, спорно. <…>
Безусловно Путин – продукт больного и кровожадного общества и он схватил свой вирус бешенства от общества…
Антіколорадос. Альтернативные шахматы: «Ход конем» (Часть 2)

Останнім часом і справді доводиться читати (причому не тільки на «Лінії Оборони») багато матеріалів на тему майбутньої ліквідації як самого персонажа, прізвище якого на «Ху-» починається та на «-йло» закінчується, так і всього «лепрозорію», йому підконтрольного. «Читанки» супроводжуються іноді відкритими, іноді завуальованими випадами на адресу цивілізованих країн Заходу та їхніх лідерів: мовляв, навіщо вони тягнуть?! З якої ласки?! Здавалося б, є отой лисий «Окурок», є хворе на голову населення, що тотально (на 86%) підтримує вождя. Така підтримка має місце або через ураження головного мозку синдромом «ПуГМ» — або через тотальний страх перед «системою», побудові якої самі ж «запутінці» й потурали, як могли.

Тоді чого ж колективний Захід з ними церемониться?! Здавалося б, є сили для негайного припинення паскудства лисого «Окурка»… Але ж рішучості явно бракує!!! То про що це свідчить?! Захід виродився — от в чому біда!.. Нема потужного лідера, який би міцною рукою… та так, щоб лише океанічні хвилі плескалися там, де колись той «лепрозорій» був!.. І далі за текстами численних матеріалів, в залежності від фантазії авторів.

Знайома ситуація, чи не так?!

Але що ж в ній, власне, не так?!

Адже якби все було так, як треба — тоді б на місці «лепрозорію» вже давно би плескалися хвилі Ocean of Dreams — Океану Мрії… Ризикну висловити припущення, що в цій ситуації «не так» і, власне, з ким саме «не так». Це саме припущення, бо на власній правоті я в жодному разі не наполягаю. Однак все ж таки ризикну припустити, що річ в так званій колективній відповідальності. Цивілізований Захід через це пройшов, відрефлексував, і тепер ставлення до колективної відповідальності там переважно негативне.

А почалося все… з Біблії. Звісно, капці в мене можуть полетіти вже зараз — одразу ж після цих слів. Втім, не поспішайте. Краще зрозумійте, що сучасні атеїсти й агностики просто не беруть до уваги Святе Письмо. Хоча дарма: адже сучасна західна цивілізація вийшла з лона християнства. Тому згадати доведеться. Хоча б у загальних рисах.

Отже, після того, як давні євреї вийшли з єгипетського рабства, проблукали пустелею 40 років, прийшли в землю обітовану і там утвердилися, пророк Самуїл, на їхнє колективне прохання, висвятив давнім євреям на царство Саула. І от в 1-й книзі Самуїловій (в російському синодальному православному перекладі — 1 Книга Царств) описаний епізод, коли пророк Самуїл звернувся до царя Саула з наступними словами:

«Так сказав Господь Саваот: Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що клав йому перешкоду на дорозі, коли він виходив із Єгипту. Тепер іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла» (1 Самуїлова 15:2-3)

Знищити всіх амаликитян — від дорослих аж до немовлят?! Причому включно з худобою?! Та цей Божий наказ є безпрецедентним за жорстокістю! Зазвичай його списують на «мстивість Саваота — племінного божка давніх євреїв», після чого з полегшенням зітхають. Але погодьтесь:

• на шляху з Єгипту до землі обітованої давні євреї воювали багато з якими племенами, однак піддати тотальному винищенню (аж до немовлят і худоби!) було наказано лише й виключно амаликитян;
• наказ «мстивого божка Саваота» аж надто нагадує бажання багатьох українців бачити на місці сусіднього «лепрозорію» лише безмежний Ocean of Dreams… а що це, як не тотальний геноцид «запарєбріка»?!

Отже, українці зараз перебувають в такому стані, що можуть по-новому переосмислити і краще зрозуміти деякі місця Старого Заповіту. Звісно, я не стану читати лекцію про систему ПаРДеС — це довго, нудно і для агностиків з атеїстами нецікаво. Лише коротко зазначу: в юдаїзмі (саме там, а не в християнстві чи в ісламі!) обґрунтовано доводиться, що амаликитяни були не просто язичниками-ідолопоклонцями, а… «народом нечистого». Отже, безпрецедентний наказ на їхнє тотальне винищення був покликаний раз і назавжди викорінити «диявольський народ». Вузеньке «вікно можливостей» для цього відкрилося один раз, як і сказано в 1 Книзі Самуїловій 15:2-3…

І цар Саул успішно не скористався (!) описаним «вікном можливостей». Ні-ні, битва з амаликитянами відбулася, ізраїльтяни в ній перемогли і тотальну бійню влаштували… От тільки Саул зберіг життя Аґаґу — цареві амаликитян. І найліпшу, найбільш вгодовану худобу теж залишили для подальших жертвоприношень. Дізнавшись про це, пророк Самуїл дуже розлютився. Оголосивши, що Всемогутній відступився від царя Саула, який свавільно переінакшив Боже повеління, Самуїл особисто стратив Аґаґа… Проте було вже надто пізно: бранець встиг залишити по собі потомство.

Це випливає з тексту біблійної Книги Естер, де в 1-му вірші 3-ї глави сказано, що злодій Гаман, син Гаммедатів, був «аґаґ’янином» — себто, походив від того самого царя Аґаґа, якому Саул настільки необачно зберіг життя. До речі, в російському синодальному православному перекладі цього чоловіка названо «Аманом, сыном Амадафа, Вугеянином» — і таким чином, його спорідненість із царською лінією амаликитян приховується від читачів… Але цікаво інше: звідки ж узявся Гаман — нащадок Аґаґа, коли останнього власноруч зарубав пророк Самуїл?! Проте усний переказ пояснює, що цар Саул приставив до полоненого Аґаґа почет, гідний царської персони. Бранець скористався цим, злігся з однією служницею, яка завагітніла, а потім приховала цю «товсту» обставину, побоюючись розправи над собою та своєю дитиною. Така от «Санта-Барбара» древнього світу!..

Так продовжився рід амаликитянина Аґаґа. А далі, як казав Коров’єв, «питання крові — найскладніші питання у світі! <…> Я анітрохи не схиблю, якщо, кажучи про це, нагадаю примхи тасованої колоди карт. Є речі, в яких цілковито неспроможні ані бар’єри між станами, ані кордони між державами». Отож спадок царя Аґаґа чи то через кров, що є «душею тіла», чи то через молоко матері, чи то через гени розповзся світом, долаючи всі бар’єри між станами і міждержавні кордони. Спадок Аґаґа полягає в розповсюдженні зла та в прямому служінні духу нечистому — що й було суттю амаликитян.

І тепер цей спадок Аґаґа вже не винищити! Бо «вікно можливостей» для цього закрилося приблизно три тисячоліття тому, далі ж «колода карт» неймовірним чином перетасувалася — причому в масштабах людства…

«Казочки все це!!! Безглузді древні казочки, записані в текстах сумнівного походження!..» — чую я вигуки, відбиваючись від капців, що летять у мене звідусіль. Еге ж, казочки… Тоді чому сучасні атеїсти й агностики, котрі мають про Біблію найзагальніше, абсолютно поверхневе уявлення, мріють абсолютно про те ж саме: як би грохнути «запарєбріковий лепрозорій» (вважайте, країну сучасних «амаликитян») разом з усім населенням (сучасними «амаликитянами» й усім їхнім прогнилим майном — з продувними сортирами, з шедеврами якутського скульптора, з дитячими візочками, переробленими «під танчики», з «ладами-калинами», обклеєними гаслами «На Берлин за немками!») та їхнім лисим недофюрером «Окурком» («царем Аґаґом» наших днів) так, щоб на місці «запарєбріка» лише гуляли хвилі по поверхні Ocean of Dreams?.. От знайдіть принципові відмінності! А потім давайте спільно просторікувати про «безглузді древні казочки», ага…

А все чому?! А тому, що в 1325 році на теренах улусу Джучі була заснована імперія зла, яка проіснувала рівно 666 років, відміряних їй. І весь час існування цієї імперії на підкорених нею територіях здійснювався жахливий експеримент з того, що згодом назвуть «негативною селекцією». Або ж сублімацією зла, якщо хочете… Україна підключилася до майбутньої імперії зла майже рівно на середині її існування — в 1654 році, отож сублімація зла на наших теренах тривала удвічі коротший період — близько 333-х років. Тому-то українці мають зараз сили, влаштувавши послідовно Революцію на граніті, Помаранчеву фронду і Євромайдан, воювати з сучасними «амаликитянами» та їхнім недофюрером «Окурком».

Але мріяти про Ocean of Dreams на місці сучасного «лепрозорію»?! Перепрошую, це нереально. Три тисячі років тому і самі давні євреї, й їхній цар Саул, і пророк Самуїл були людьми набагато жорсткішими, ніж наші сучасники. Вони дослухалися до Божих повелінь значно краще. Тоді ж служіння нечистому всього лише концентрувалося в середовищі амаликитян, а не розповзлося по всій землі. Але навіть за таких умов викорінити зло одним ударом не вдалося через свавілля Саула! А тепер?!

А теперішнє людство є продуктом трьохтисячолітнього цивілізаційного розвитку, порівняно з описаним в Старому Заповіті станом. Все людство без жодних винятків! А за ці три тисячоліття люди неодноразово використовували принцип колективної відповідальності — й завжди це завершувалося черговим тотальним геноцидом, етноцидом, вигнанням іновірців, підсмажуванням відьом і єретиків на вогнищах, примусовою депортацією, концтаборами тощо. Між іншим, за приклад при цьому бралася, зокрема, й Біблія. Хоча насправді варто було трохи подумати, чому ж пророк Самуїл гранично розлютився, дізнавшись про свавілля Саула?! Та тому, що «вікно можливостей» для винищення прислужників нечистого одним махом закрилося раз і назавжди! Розвиток людства пішов відтоді за іншим сценарієм, і відмотати ситуацію назад стало неможливо. Звідси й лють Самуїла…

Отже, неодноразово використавши принцип колективної відповідальності для боротьби зі злом за останні три тисячоліття, людство ціною гори трупів і моря крові нарешті переконалося, що ця зброя не спрацьовує належним чином. Цей висновок навіть відбився у прислів’ї: «Благими намірами вимощена дорога до пекла». На постулаті, що колективна відповідальність — це погано, оскільки разом з явно винними страждають явно безневинні, стоїть сучасна цивілізація. Тому-то теперішні країни розвиненого Заходу і діють настільки обережно: вони вперто хочуть відділити «агнців» землі «запарєбрікової» від тамтешніх «козлищ», покарати других і врятувати перших. Бо таким є уявлення про людську справедливість!

А вдарити по «лепрозорію» так, щоб на його місці утворився Ocean of Dreams?.. Це буде удар не тільки тотальний і нищівний по «запарєбріку» — це також вдарить по підвалинах усієї сучасної цивілізації. Бо повернення до принципу колективної відповідальності стане цивілізаційним кроком назад, кроком деградації. Отож можна скільки завгодно писати про те, що з сірої маси враженого імперським вірусом «вялічія» населення «лепрозорію», з пітерської підворітні висунувся недофюрер «Окурок», який максимально закрутив гайки і намагається отримати з 86% «кримнашистів» — 146% своєї «лохторальної» підтримки… Що весь «лепрозорій» — це добірне зло, ректифіковане століттями. Що нічого здорового, не ураженого імперством, там не лишилося. Що це невідворотно й невиліковно.

Цивілізований Захід це не почує, по «лепрозорію» потужно не вдарить, натомість і далі шукатиме рецепт відділення «агнців» від «козлищ». Навіть в «лепрозорії»!.. Бо на цьому стоїть вся західна цивілізація.

Ймовірно, для людства в цілому це таки на краще. Адже цивілізація вже давно змінила вектор розвитку, і тепер зло випалюють обережно, вибірково і точково, а не знищують потужними «ударами по площах».

Президент Зеленський – вирок Україні.

Ваш Готельєр – бандерівець