Тема выборов в США будет одной из главных до начала ноября, и в общем, никому нет нужды доказывать, почему результаты этих выборов так важны для нас. По крайней мере, выборы – движение демократии, а у нас его нет вообще, если если считать движения в обратную сторону. В связи с этим просто не могу обойти стороной цитату вчерашней речи Валерия Залужного. Здесь еще раз напомню о том, что 9 с лишним лет назад мы обещали поддавать критике всех, невзирая на личности и былые заслуги, и с учетом того, что Залужный уже не военный и его речи теперь следует воспринимать как лица партикулярного, то и замечания по цитате уже вполне допустимы. Вот как подается прессой часть его речи:
«Залужний стверджує, що для виживання у війні суспільство має погодитися тимчасово відмовитися від цілої низки свобод: “Готовність до війни буде визначатися не лише готовністю армії до відбиття агресії, а й готовністю суспільства до протистояння ворогу».
В общем выглядит это не то, чтобы не очень хорошо, а даже подозрительно, и вот почему. Призыв к обществу отказаться от части своих свобод, невзирая на причину такого призыва, должен иметь какое-то правовое или хотя бы логичное обоснование. Очевидно, что правового обоснования этот пассаж не имеет в принципе, да и сама конструкция предполагает добровольное действие общества вне каких-то обязующих правовых актов. Но мы-то прекрасно знаем, что конституция предполагает ограничение или приостановку целого ряда конституционных прав и свобод. Более того, они уже приостановлены! А раз так, то это был призыв отказаться еще от чего-то дополнительно?
Но в той же конституции есть перечень прав и свобод, которые не могут быть сужены даже в случае войны. И это положение взято не с потолка, а из международных конвенций, которые дали пропуск Украине в цивилизованный мир. Это от них Залужный предлагает отказаться? Если он имел ввиду именно это, то очень странно. Мы же заметим, что адресатом этого воззвания является общество, которое должно отказаться, но не гражданская власть, которая вообще ни в чем не знает нужды и ни в чем себе не отказывает. Даже если теоретически допустить нечто подобное, то начинать следует с власти.
Королева Англии Елизавета, будучи принцессой, служила в воюющей армии и корона с нее не упала, а вот нынешняя власть считает себя выше нее и пользуется всеми ништяками, будто никакой войны и нет, но призыв об отказе адресован не им. Не знаю, как – кому, а мне эти слова Залужного, произнесенные в Англии, напомнили нечто другое. Когда страна, не обязательно Украина, находится в отчаянном положении, вся власть в ней может перейти к военным.
Да, это – хунта, но история знает целый ряд примеров, когда именно хунта смогла оттащить страну от края пропасти. И речь тут не о том, что мы выступаем за хунту, но если бы военные временно взяли власть в свои руки, то глава временного военного правительства имел бы право на такое обращение.
Если же не хватило духу взять на себя всю полноту ответственности, то рассуждения на эту тему как минимум неуместны. Единственным оправданием этой части спича может быть другой адресат, а именно, что это было обращение к другому обществу – не в Украине. А возможно, этот пассаж был каким-то политическим компромиссом, но он же стал ложкой дегтя в довольно толковую речь.
В любом случае, за неимением выборов в Украине мы теперь обсуждаем выборы в США или стране, являющейся крупнейшим донором наших Вооруженных Сил. Поэтому вернемся к выборам в Штатах.
(Окончание следует)
Я не знаю в каком контексте и как дословно сказал Залужный, но если рассмотреть сферического коня в вакууме, то сказал он в общем то правильно.
В случае войны объявляется мобилизация, которая сама по себе предполагает ограничение прав. Включая свободу передвижения (комендантский час и выезд за пределы территории призывного района где человек числится), свободу слова (цензура), имущественные права (мобилизация имущества или бизнесов для нужд войны) и прочая-прочая-прочая. Мобилизация людей на войну тоже ограничивает их права и свободы. Наверное и определенные виды наказания без многолетних судебных заседаний с судьями, адвокатами и прочими атрибутами. Вечером военный трибунал – утром приведение в исполнение. И это практика не только тоталитарных стран типа совка.
Естественно все эти ограничения прав и свобод должны быть прописаны в соответствующих законах и строго следовать этим законам.
Да.
Особенно в свете того, что много кто вообще себя не ограничивает – ни в передвижениях, ни в высказываниях, ни в способе жизни и т.д.
Є закони про військовий стан і там вже є обмеження прав і свобод. Інша справа з якою метою і для чого використовуються ці обмеження. Наприклад, обмеження на свободу слова. Воно потрібне під час війни? Мабуть, так. Але якщо обмеження фотозйомки, збір та поширення інформації про військові частини є зрозумілим, то чому ці самі обмеження поширюються на чиновників? Це ті випадки, коли будь-яка критика придушується обмеженням права на свободу слова. “Не критикуйте, бо не на часі”, “це все ІПСО”. Є також перелік прав і свобод, які не можуть обмежуватись навіть під час війни. Наприклад, ст. 24 про рівність перед законом (вже порушується). Ст. 28 ніхто не може бути “підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню”. Ст. 29 право на особисту свободу і недоторканість. Зокрема, “ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою без відповідного рішення суду” (зараз це право лише у Колі Катлєти, а не усіх громадян як має бути за ст. 24). Тобто, всі необхідні обмеження в законодавстві є. Яким чином подальше обмеження прав, коли Конституція і так з 2019 року на паузі, має допомогти виграти війну? І найголовніше, в чому логіка? На який термін це все пропонується обмежити? Чи так само перманентно як і сам воєнний стан і повноваження “пів шостого”? Постійні атаки зелені на Конституцію це як анекдот про поганого танцора, якому весь час щось заважає. “От скасуємо останні, формальні, права і свободи і ух покажем!” Не бачу жодних причин підігрувати зелені. Чому це сказав Залужний і на чию користь, це його справа. Але й виправдовувати це, тому що це каже Генерал таке собі. Зараз зелень хоче остаточно все доламати.
Обмеження потрібні щоб колаборанти та інші ждуни тут знали, що карою за шкоду Україні буде не “баланда пожиттєво”, вони чудово знають що помилують, випустять колись, а знищення фізичне. Нажаль, на місці злочину не вийде, слиняві рожеві поні будуть проти. Точно так як вони проти визнання очевидного факту, що Ізраїль воює з Хамас, а палестинці і Хамас це одне і те ж саме за таким малим винятком, що “за межами похибки” і все одно талдичать про “права мирного населення”. Хворий цей світ, хворий… Там де треба проявити “цілющу жорстокість на благо цивілізації”, буде багато сопель…
який-який Трибунал???
в Україні відсутня військова юриспруденція, нема ні військової прокуратури, ні військових суддів, ні військових адвокатів. Є одна ВСП, військова служба правопорядку, та й то – тилова. Мінімум 20-30-50 км від нуля.
якщо інкримінують різним людцЯм статтю Зрада Батьківщини, то й судити їх має воєнний трибунал. Як і постачальників яєць по 17 грн, якщо хтось вже забув…
Совершенно правильно! Если во время войны держаться за “ситуацию с правами мирного времени”, то я вспоминаю как вдохновенно мочили Пороха наши депутаты за то что посмел ввести аж на целых два месяца военное положение. Сколько было мерзкого поросячьего визгу вокруг достаточно “игрушечного” военного положения, он носился с этим народом чтобы у них, не дай Бог, “пальчик не прищемило” его введение. За что и поплатился, кстати, за свою мягкотелость.
А относительно временного ограничения прав – Залужный совершенно прав! Я бы еще и смертную казнь за военные преступления ввел потому что когда ловят очередную дрянь и “ей грозит пожизненное”, то возникает вопрос – а зачем этот мусор кормить многие годы, есть хорошее выражение “высшая мера социальной защиты”, т.е. речь идет о защите общества от смертельной угрозы ему. Заодно очередная тварь, поджигающая релейный шкаф на ЖД (недавно было на территории Киева) будет знать что если поймают, то может и не сожгут как тот шкаф оно само, но расстреляют точно. Может кого бы и попустило…
Вот цитата дословно
“Мабуть, найскладнішим і найважливішим компонентом є готовність суспільства, заснована на чесній і прозорій комунікації між владою і народом. Суспільство має погодитися тимчасово відмовитися від низки свобод заради виживання. Готовність до війни визначатиметься не лише готовністю армії до відбиття агресії, а й готовністю суспільства до протистояння ворогу”
Т.е.там и про ограничение прав и про ответственность власти.
А зелень готова ограничить свободу, но при этом продолжать врать и воровать
А если совсем полностью – то тут можно припомнить и Чонгар и “велике крадiвництво”:
“Чого ж нас, українців, навчила ця війна, а особливо її повномасштабна складова, яка вихором увірвалася в наше життя 24 лютого 2022 року? Перш за все, війн треба уникати! Але якщо війна все ж таки прийшла, до неї треба бути готовим. Саме готовність до війни слід розглядати як величезний комплекс заходів, що охоплює не лише суто військові аспекти, а й усі сфери діяльності держави.
Мабуть, найскладнішим і найважливішим компонентом є готовність суспільства, заснована на чесній і прозорій комунікації між владою і народом. Суспільство має погодитися тимчасово відмовитися від низки свобод заради виживання. Готовність до війни визначатиметься не лише готовністю армії до відбиття агресії, а й готовністю суспільства до протистояння ворогу”
Здається, щоб аналізувати, що він хотів сказати, краще дивитися пряму мову.
Задаться, що подібні заяви взагалі не мають вимовлятися, щоб саме ці аспекти можна було трактувати таким чином. Мені чи вам – можна, йому – ні. З таких заяв і будується все лайно зеленого кольору. Якщо він мав на увазі не те, що тиражує преса – має пояснити, чому то сталося. Якщо ні, як політичний діяч він для мене помер.
Думаю, все ж таки краще трохи зачекати з висновками.
Хоча його і заставили піти з військової служби, але ментально він залишився генералом, причому успішним, а значить розумним. От і сказав як треба рятувати державу… У армії нема демокоратії, там вертикаль влади і я впевнений що у воюючій державі найбільше успішним суспільним ладом був би “військовий табір”. Після Перемоги – можно і демократію.
Он сказал, на мой взгляд, все правильно.
Просто зеленая дрянь процитировала обрывок, который им выгоден
привид хунти тиняється Україною і розминає пальці у зелених відтінках.
Да… А на него возлагалось столько надежд…
Припоминается почему-то “каневская четвёрка” (если кто не знает, это во время правления Кучмы была попытка противодействия его авторитаризму). Этот проект лопнул и долго гадали, кто же среди четырёх оказался предателем.
Так вот, предатель был не один, предателями оказались все четверо!
Попри все захоплення Залужним як генералом, треба визнати реальність – він цілком людина з армійської системи. Західні спостерігачі відмічали, що українські військові, хоробрі, винахідливі, часом навіть професійні, але.. Але в них немає відчуття відповідальності за долю країни. Саме відповідальності, а не політичних амбіцій. Іншими словами, вони служать, доки служать. Але коли вони бачать несправедливість, яка загрожує існуванню держави, вони не ризикнуть своєю кар’єрою. Це не критика. Це просто констатація факту. Думаю, це єдине логічне пояснення, чому Залужний пішов на всі можливі компроміси з ОП і зєрмаком.
А як вам варіант відповіді на “чому” – і Залужний, і Порох вважають що залишившись на волі, вони більше зможуть принести користі Україні, аніж сидячи за гратами, де вони без найменшого сумніву б і виявилися якби були “занадто люто опозиційні”?
> чому Залужний пішов на всі можливі компроміси з ОП і зєрмаком.
Якби Залужний “ішов на всі компроміси”, його би не звільнили з посади Головнокомандувача. Звільнили його якраз за те, що на всі компроміси він не йшов.
А те, що він ішов на якісь компроміси… Уявіть собі, що Ви присвятили своє життя вийськовій справі, захистові України. І Ви маєте можливість реалізовувати для цього здобуті Вами знання та навички, перебуваючи на посаді Головнокомандувача. Але… ті, хто населяють Україну, обрали на посаду Верховного Головнокомандуввача, Вашого командира… те, що вони обрали. Ви не будете намагатися робити що можливо в таких несприятливих умовах?
Але, ще раз, до Честі Валері, Залужного, на всі компроміси він таки не пішов.
Зрадником був Марчук. Інші троє були нікому не відомі технічні кандидати. Так от, коли ПЕРЕД ДРУГИМ ТУРОМ ВИБОРІВ кучма запропонував марчуку посаду прем’єра – той одразу погодився. Ось такий був “опозиціонер”.
Зрадники там були всі!
І Марчук, і Ткаченко, і Мороз, і Олійник.
Чи Ви хочете сказати, що голова Верховної Ради нікому не відомий “технічний кандидат”?
Хіба що Олійника (мера Черкас) менше знали.
А не рано мочить человека за то, что он сказал? Тем более, сказанное соответствует действительности, т.е. рационально. Так что надежды были и остаются. У Пороха слишком высокий антирейтинг и нам бы обратить внимание на людей типа Залужного, имеющего шанс, а не подвергать его обструкции за то, что “сказал как оно есть”.
> Но мы-то прекрасно знаем, что конституция предполагает ограничение или приостановку целого ряда конституционных прав и свобод. Более того, они уже приостановлены! А раз так, то это был призыв отказаться еще от чего-то?
Думаю, тут мова про те, що суспільство могло би й не погодитися відмовлятися від якихось свобод незважаючи на те, що це прописано в Конституції. Можливо, для Великої Британії це звучить дико, але ж Валерій Залужний — з України, де жити за законами — не норма, а подекуди навіть дивацтво, хіба не так?
> Мы же заметим, что адресатом этого воззвания является общество, которое должно отказаться, но не гражданская власть, которая вообще ни в чем не знает нужды и ни в че себе не отказывает.
А де межа між суспільством та владою? Президент — влада, міністр МВС — влада. А конкретний найнизовіший виконавець, наприклад, поліціянт — це все ще влада, чи вже суспільство? Конкретний низовий пожежний чи санітарний інспектор? Міністр освіти — влада, а де в системі освіти закінчується влада, й починається суспільство? Між директором та завучем? Між завучем та вчителем? Чи на вчителі? Якщо взяти всіх державних службовців від верху до найнижчих виконавців та клерків, то вони всі що, не частина суспільства? Чи де серед них провести межу?
Надто вже любить наше суспільство кивати на владу. І цінує свободу жити не за законами.
P.S. Кому цікаво, українськомовний переклад промови є тут: https://www.pravda.com.ua/columns/2024/07/22/7466922/ (англомовний оригінал в Телеграмі Залужного)
З іншого боку влада так само звикла кивати на суспільство. Цим зараз абсолютно користується зелень для розколу. Під приводом, що все начебто для перемоги, вони закручують гайки, ведуть безуглу комунікацію, нищать бізнес. Це в ціллому підриває нашу боєздатність і підтримку волонтерів. Ключова проблема – некомпетентність та безвідповідальність. І якщо це йде згори, то як це має компенсувати суспільство? Як суспільство, в громадян України, має компенсувати некомпетентність та жадібність колі котлєти, безуглих, рєзнікових і гетьманцевих. Збільшити допомогу волонтерам, які закривають пройоби чиновників міноборони? Власним коштом (тільки, де взяти гроші) встановити генератори і сонячні панелі вдома, щоб закрити пройоби зелені в енергетиці? Але тоді у влади буде лише розв’язані руки для подальших “пройобів”. Бо їх помилки хтось компенсує власними грошима, часом або життям. То може піти і спитати з влади? Задати кілька незручних питань? Так і тут обмеження прав на свободу слова, зібрань, “не на часі” і взагалі “це все іпссо” і ви заважаєте “великому зе” у нас воєнний стан. Ось така патова ситуація. Влада поводить себе неадекватно, немає жодного зворотнього зв’язку, будь-яка критика чи зауваження списується в “іпсо”. Зараз перші, хто не живе за законами і дає такий самий приклад суспільству це влада. Вона повністю просрала кредит довіри і захисту від критики, який їй дало суспільству у 2022-23 роках. Ігнорування проблем – це не вихід.
> Ключова проблема – некомпетентність та безвідповідальність. І якщо це йде згори, то як це має компенсувати суспільство?
А як воно прийшло нагору? І, судячи з соціології, воно й продовжує йти нагору — рейтинг Зеленського все ще вищий за 50%, і майже в півтора рази вищий за антирейтинг. Суспільство влаштовує те, що нагорі, воно його продовжує підтримувати.
Суспільство повинне компенсувати це усвідомленням своїх помилок, каяттям, і це має відбиватися в соціології, та в інших зовнішніх проявах, наскільки це можливо під час воєнного стану. Поки що тенденція позитивна, але недостатня.
Ну якщо прочитати весь текст , то Валєра мав на увазі, що має суспільство робити коли війна ПОЧНЕТЬСЯ, а не теперішній час.
Всё так и есть!
Залужный себя показал во всей “красе”, когда московиты (через свою “кротовню”) убрали из Гентаба Муженко (после контрнаступления под Киевом), отстранили Марченко (после освобождения Херсона), посадили Червинского. Он “героически” молчал.
Так что “всё по плану”.
Залужний все сказав про себе коли повстав перед вибором: особистий добробут та безпека і відповідальність за тих людей, кто йому вірив і підкорявся всупереч вимогам ОП-и. Було зрозуміло, що прибравши його і приберуть усю команду. Але він промовчав і промовчав промовисто, він зголосився на державну посаду(читай подачку) а не пішов у відставку, що можливо було трактувати як незгоду з курсом ОПи. Це багато про що говорить, у нього хватило мужності надати команду на збройну відсіч агресору, але забракло мужності протистояти політичному тиску відвертих маргиналів в плані народної довіри. Він проміняв народну довіру на особистий добробут. А тепер він може казати що хоче, його чує тільки ОП.
Да, молчание – знак согласия!
Залужный промолчал, когда Московия через своих “кротов” под прикрытием Членограя отстранила от Генштаба Муженко (после контрнаступления под Киевом), промолчал, когда был отстранён Марченко (после освобождения Херсона), промолчал, когда арестовали Червинского. Ну и “вишенка на торте” – промолчал (согласился) при полном разгроме руководства Генштаба в феврале 2024-го.
Наверное его всё это устраивает.
> забракло мужності протистояти політичному тиску відвертих маргиналів в плані народної довіри.
Не перекручйте, Зеленський все ще фаворит народної довіри. Маргінали — це ми з Вами.
А присягу дають народові України.
в статье Залужного есть ещё один не менее странный момент.
“Війна – це ресурси і час. Якщо розглядати технології як ресурси, то сьогодні, в силу різних причин, ні Україна, ні Росія не зможуть самостійно опанувати їх в найближчому майбутньому. Це означає, що єдиним виходом може бути збільшення кількості людських ресурсів, залучених у бойових діях.”
я правильно понимаю, что пан предлагает воевать мясом?
в сочетании с цитатой, приведённой в статье Автором, выглядит ещё “интереснее” и закрученнее.
Ні, неправильно. Ви не дочитали:
> Сьогодні як ніколи саме в Україні знаходять шляхи для виживання та створюють технології. Але через зрозумілі причини не можуть їх масштабувати. З іншого боку, в наших партнерів є ресурси, але немає прикладного й практичного поля, щоб їх випробовувати. Тільки разом ми зможемо ефективно використати ресурс, адже час вже працює не на нас.
Він пропонує партнерам сильніше включитися ресурсами та технологіями, якраз щоби не «воєвать мясом», як Ви виразилися.
Ох уж и страсти разгорелись. Вот уж привычка закапывать своих героев. И Порошенко не такой, теперь Залужный… Это даже не углубляясь…
Никто не забыл, что прямым и непосредственным начальником Залужного был Верховный Главнокомандующий ZeРмак? Никто не помнит, как военнослужащие поступают получив приказ от начальника? Идут на компромиссы? Или не идут?
Теперь по “принятию предложения поработать послом”. Никто не задумывался о том, что работа именно послом и именно в Великобритании для него (и для нас между прочим тоже) недостающее звено для роста до должности Верховного Главнокомандующего? А то что он согласился принять командование под руководством Ze – это тоже “фу” или не совсем?
> Никто не задумывался о том, что работа именно послом и именно в Великобритании для него (и для нас между прочим тоже) недостающее звено для роста до должности Верховного Главнокомандующего?
+
Я би хотів процитувати найперше речення промови Валерія Залужного, яку він виголосив в Королівському Об’єднаному інституті оборонних досліджень Великої Британії для відповідної аудиторії:
> Досвід нашої боротьби стане в пригоді всім, хто шукає шлях до миру. А шлях до миру може лежати й через війну.
Знаєте, моєю першою реакцією було те, що миру в Європі вже нема, а шлях повернення до нього може лежати й через війну, не лише для України. Я сприйняв це як дуже м’який і завувальований заклик включитися у війну безпосередньо не лише Україні.
Так, далі він говорить про лише готовність на випадок, якщо війна прийде безпосередньо до них. І про готовність суспільства, наскільки я розумію, він говорить до суспільств, до яких війна ще не прийшла, щоби вони не думали, що білі польта, рожеві поні, веселкові прапори миру (в сенсі саме прапору миру) й плакати з білими голубами й написами “ні війні” зупинять Бучу.
А ще мені дуже сподобалося це речення:
> Не тільки саме існування Росії вже є загрозою.
Тобто, він навіть не ставить під питання те, що саме лише існування кацапії вже є загрозою. Чи це не те саме, що «москву має бути знищено»?
Як на мене, шановний Anti-Colorados не взяв до уваги, що виступ Залужного був на західній сцені. І для західної публіки. Тож і всі заклики були для неї.
Якщо просто, то він сказав: “Глобальна війна вже йде. Просто вона інша. І якщо ви продовжите гульки замість справ – вам смерть. І знайдіть собі політиків з яйцями. Бо будете мати те що в нас.”
П.с. ще мене дивують люди, які мобілізацію на повному серйозі називають “зменшенням свобод”.
Агов! Це Інструмент виконання статті Конституції про захист батьківщини. Бо так вам і світлофор – зменшення свобод. Бо курва не дає їхати коли і як хочеться.
Прочитав дещо уважніше, тож додам ще:
Конституція це про “обов’язки, права і свободи”.
Залужний каже про “several freedoms ” – деякі свободи. А не про права “rights”. Тобто це не про створення диктатури, а про зменшення комфорту.