И вот именно этот элемент предвыборной борьбы имеет крайне важное значение. Обычно его не слишком выставляют напоказ, но именно он может привести к смене кандидатов на выборы в президенты, например. Да, политическая сила, сплотившаяся вокруг кандидата, скорее всего будет стоять за него намертво и ничего их не сдвинет с их позиций. Ничего, кроме выводов доверенных профи, которые умеют считать этот самый антирейтинг. Если он высок настолько, что это уже не исправить, по крайней мере в ходе текущих предвыборных мероприятий, а как было сказано выше, эффективных приемов для этого почти нет, то вопрос о замене кандидата становится в полный рост.
Причем, специалисты скорее всего разложат по полочкам те факторы, которые стали движущим механизмом антирейтинга и скорее всего, большая их часть окажется настолько абсурдной, что сама борьба с ними окажется дичью, но это же означает, что был упущен момент, когда эти факторы только начинали формироваться и еще не успели окончательно оформится и забронзоветь. Проще говоря, момент упущен и надо менять кандидата, как бы это тяжело не выглядело.
И вот здесь мы предлагаем рассмотреть параллель того, как действовала команда Порошенко в ходе предвыборной кампании 2018-19 годов и как действует команда демократов в США. Когда-то мы писали о том, что именные партийные силы, наподобие «Блока Порошенко» – катастрофа по определению. Во-первых, такое название артикулирует вождистский характер политической силы и если под такими флагами двигать демократические ценности, то тут надо сразу определяться с трусами и крестиком.
Ну и кроме того это – огромный риск для политической силы. В случае поражения или убийства рейтинга своего лидера, безусловно рухнет рейтинг и самой политической силы просто потому, что всем понятно, что там ни при каких условиях не станут рассматривать вопрос о смене лидера. Особенно это актуально у нас, поскольку в Украине еще не было настоящей политической силы не вождистского плана.
Понятно, что сейчас об этом писать уже глупо, но еще в 18-м году мы пару раз писали о том, что хорошо бы рассмотреть возможность выдвижения на пост президента кого-то другого, поскольку Порошенко уже получил настолько огромный антирейтинг, что решить этот вопрос можно только сменой кандидата. Мы это писали в легкой форме и в стиле «мысли вслух», поскольку именно ощущение высокого антирейтинга было интуитивным, но не думаю, что в его команде не было специалистов, которые все это высчитывали до долей процента. И когда стало понятно, что целый ряд просто феноменальных результатов его деятельности, включая томос, уже просто не способны исправить эту ситуацию, спецы должны были поставить вопрос о том, что ситуация критическая. А по-хорошему, это надо было сделать раньше.
И вот у меня нет ответа на вопрос, почему в данной ситуации не сработали именно демократические принципы и почему не произошла смена кандидатов и почему не была выдвинута кандидатура женщины, хотя там есть из кого выбрать? Порох сам уперся или же это был общий просчет его команды? Вопрос это болезненный и сейчас уже – риторический, но вот события в США показали, что такая опция имеется и ее вполне можно разыграть. Просто в виде иллюстрации представим, что вместо Пороха на выборы пошла Ирина Геращенко или Маруся Звиробий, например, а Порох, в случае удачных раскладов, стал бы премьером. Мы бы имели совсем другую ситуацию сейчас и вполне возможно, уже были бы в ЕС и НАТО.
(Окончание следует)
Смак зеленого лайна, яке видавали за мед, що тоді лилось у всі вхідні отвори “мутрого наріду”, ніяким кандидатом неможливо було перебити, ні Геращенко, ні Зеркаль, ні Звіробій… Це масове зомбування було проведено на вищому рівні, з застосуванням ресурсів як наших ідіотів, хоч і багатих, так і кацапстану. Пороху з його статками неможливо було тягатись з тою нечистю, навіть якщо б від ЄС був сам Хрестос кандидатом. Як би я не любив Україну, але нарід тут в більшості дикий і затурканий, і в найближчій перспективі просвіту немає, там пердула, поровознюк та інші лебіги ще не були препиздентами, а те, що їх оберуть наші “українчики” (с) то я не маю ніяких сумнівів. І жити стане краще і веселіше 🙁
> Смак зеленого лайна, яке видавали за мед, що тоді лилось у всі вхідні отвори “мутрого наріду”, ніяким кандидатом неможливо було перебити, ні Геращенко, ні Зеркаль, ні Звіробій…
Так, але в цього потоку зеленого лайна була одна головна націленість — Порошенко. І в разі вчасної заміни кандидата, на піку цього потоку, майже весь цей потік виявився би «вхолосту».
А тому що на той момент, як правильно вказав Анти-колорадос, в Україні не було ідеологічних (демократичних) партій, тільки вождистські, тому заміна була неможлива. “Замінити Порошенко на Зеркаль”, в той момент було рівнозначно тому, що Пороху знятися, а Зеркаль висунутися, як від себе, а не від такої партії, що цілком притримується обраної ідеології, і заміна лідера не впливатиме на її ідеологію.
Готових не було. А це якраз і була нагода перетворити «Європейську Солідарність» з політичного проєкту на партію, не обмежившись лише деперсоніфікацією назви.
Olexa, я думаю, ця можливість є і зараз, і вона буде потім. І краще це зробити чим раніше, – створити ідеологічну про-європейську партію, що базуватиметься на ідеології, на менталітеті українського народу.
А чому “дикий і затурканий”? Тому що всі 30 років, а перед тим ще 80 років совка, система освіти працює на дебілізацію мас. Якщо не вірете, то подивіться на те, що виробляє Оксен Лісовий, а перед ним різні шкарлети. Деградація освіти це така сама шкода як і знищення бізнесу дЄрмаком і Гетьманцевим. При всій повазі до Пороха, його проблемою стала кадрова політика і системні реформи, побудова інституцій, не під владу, а таких, що можуть працювати без крику з Банкової. І проблема освіти/культури це вже зараз проблема національної безпеки. Якщо цим не займатись, то в нас буде країна вічного охлосу і 95 кварталу.
Квіта та Гриневич, мабуть, важко поставити в один ряд зі Шкарлетом, Лісовим та іншими Табачниками? А які ще претензії до Пороха по міністрах освіти?
Квіт і Гриневич цілком “середні” міністри освіти. Непогані, але й не такі, щоб змінити систему. Зауваження щодо кадрової політики в мене було ширше і не тільки про міністрів освіти.
Порошенко програв у 19му році не через те, що він щось зробив, що неможливо було перекрити Томасом, армією чи безвізом в ЄС.
А через те, що типовий український виборець має класову ненависть до людини, яка успішніше за нього. Типовий виборець також вірить в те, що будь-яка гостра соціальна проблема, маюча вплив на його життя має просте рішення. І що відповідальність за вирішення всіх проблем лежить на комусь іншому.
Московському режисеру залишилося тільки встромити хрипате обличчя в канву цієї утопії, щоб матеріалізувати образ вирішення всіх проблем.
Типовий виборець пройшов повз своєї безпеки, добробуту, життя своїх дітей, Томосу і майбутньої швидкої інтеграції із Заходом легко і навіть не замислюючися.
І ні у якої Геращенко чи Звіробій не було шансів і чесно кажучи, не бачу їх зараз.
Я не хочу залишати цей допис на такій песимістичні ноті, але позитив має бути обґрунтований. Надія є, і щоб її побачити, треба подивитися недавній виступ Порошенка перед студентами Львівського політеху. https://youtu.be/GAFVr_HVmY0
Нет! Пропаганда решает!!
Вспомните выборы 2014 – кем был Порох – барыгой, олигархом, кумом Ющенка , “регионалом’ и т.д.
Просто люди не расслабились а были напунаны! А в 2019 всё наоборот и ВСЕ потоки лайна были именно против него а не “каждого олигарха вцелом”
Так в 2014 році значна частина людей саме тому і проголосувала за нього – помилково. Думали, що справді олігарх, барига, проста пєрєстанєт стрєлять і сайдьотса пасєрєдінє. А виявляється, став горою за Україну і потягнув до цивілізації – тоді і зненавиділи його. В 2019 році побігли виправлять свою помилку, і цього разу не помилились.
Б – Блок.
саме під те Б лізуть різні Б, як то серлєщ та лисий пуштун…
Насправді Порох в першу чергу комерс(визначення не моє, Горького Лука) тому і комунікація була провалена, бо не вважав за потрібне.вважаю, що у Пороха не було у команді гарних спеців з pr.зараз промайнув він на тік-тоці на байку, а далі тиша…хтось у фізбуці написав-Петро Олексійович, обіцяйте зарплату по 10000$ вчителям, грайте на музичних інструментах, робіть що завгодно, тільки щоб ви повернулись…но то вже таке….
У Пороха ще лишається така опція – довго видавати ніби він буде знову йти на вибори. І коли у зелені і всіх інших все буде “заточено” саме проти нього – сказати: та я й не збирався, дякую, мені вистачає роботи в парламенті )). І ось тут багато сотен мільйонів, можливо навіть російських грошей, вилетить як пар у свисток.
Питання не в кандидатах, питання в тому, що ці кандидати обіцяли. А з одного боку обіцяли працю: армію, мову і віру, а з іншого покращення “всього і зараз”, при цьому для цього нічого не треба було робити, а тільки “перестать стрелять” та “заглянуть в глаза”. Який дурак вибере тяжку працю та важку дорогу в гору, замість “мы все президенты”? Для того, щоб народ вибрав працю, треба щоб цей народ по пустелі водили років так з сорок, без їжі та води.