«Имею желание купить дом, но не имею возможности. Имею возможность купить козу, но не имею желания».
Старая кавказская мудрость.
***
Сейчас все более актуальной становится тема о том, что будут делать «пограничные страны», которые имеют возможность производить ядерное оружие, но не имеют желания менять свой безъядерный статус в связи с тем, что Китай федерация пытаются сломать мировой порядок. Чем дальше, тем более конкретно, эти страны напирают на то, что у них имеется ядерное оружие и что они готовы его применить даже не для собственной обороны, а просто на свой вкус. И тем более, когда «пограничные страны» имеют вот такую угрозу прямо у себя под боком.
Собственно говоря, кроме технологий, позволяющих чисто технически создать бомбу, нужен хотя бы один ядерный реактор и возможность оставлять себе отработанное топливо, а это – проблема, поскольку обычно отработанное ядерное топливо возвращают производителю топливных элементов. Как правило, производитель топливных элементов является обладателем собственного ядерного оружия. И если взять Японию или Южную Корею, например, то им достаточно оставлять себе отработанное топливо для того, чтобы наработать оружейный металл. А для того, чтобы все это сделать безболезненно, надо получить себе хвост добычи урана. Обогащение уже не будет проблемой, поскольку технологический уровень промышленности настолько высокий, что это не станет проблемой.
Между прочим, именно так развивалась ядерная программа Ирана. Изначально, ядерный реактор для Бушерской АЭС поставила россия и вслед за этим, исследовательские реакторы поставил Китай. И россия поставляла ядерное топливо, которое по идее, должно было возвращаться в россию. Но сначала Иран отказался возвращать топливо, а потом заявил о том, что теперь будет сам будет производить топливо из собственного урана. В итоге, с вероятностью в 99%, Иран уже имеет ядерные боеголовки. Но как известно, в эту игру можно играть вдвоем, втроем и более. Причем, где технологии в Иране и где, в той же Японии.
Но вот похоже на то, что первой в эту игру решила сыграть Финляндия. Так 18 июня, компания Terrafame приступила к добыче природного урана на заводе в Соткамо. Уран получают как побочный продукт при добыче цинка и никеля. Еще в 2020 году компания Terrafame получила разрешение от правительства Финляндии на извлечение урана из руды, добытой на руднике Соткамо. Тогда было объявлено, что завод, занимающийся этим процессом, начнет работу в середине 2024 года и теперь очевидно, что компании удалось выполнить свой план.
Уран, полученный при добыче никеля и цинка, в дальнейшем будет перерабатываться за пределами Финляндии и использоваться в качестве топлива для финских атомных электростанций. На данный момент завод находится на стадии запуска, и ожидается, что он выйдет на полную мощность в 2026 году. Это может означать, что финны получат в свои руки все компоненты, необходимые для производства ядерного оружия и в случае необходимости, уже к 2030 году финны могут получить собственное ЯО.
Реактори та видобуток урану в Україні є. Так що початок і хвіст у наявності. Будувати центрифуги для збагачення понад 80% (збройовий уран) нам ніхто не дозволить (хоча МАГАТЕ відправляло за кошти держав донорів іранських фахівців у росію (для того, щоб вони навчались виготовляти ядерну зброю)). Та методи збагачення до 35 % (для роботи реакторів типу ВВЕР) нам дозволять. Тож, маючи повний цикл ВИРОБНИЦТВО-ЕКСПЛУАТАЦІЯ-ПЕРЕРОБКА, ми б, теоретично, також мали б змогу САМІ зробити власне ядерне озброєння. Тим більше, що поки що, не дивлячись на всі потуги сучасного МОН, науковотехнічний потенціал дозволяє це зробити. Тим більше, під проводом енергетичної кризи можна розглянути можливість запуску 1 та 2 блоків ЧАЕС. А вони набагато краще підходять для виробництва плутонію, ніж реактори ВВЕР. А надалі можна буде процитувати києвлянку Голду Меїр: “Ядерної зброї у нас немає, але, якщо виникне нагальна потреба, ми її застосуємо”.
При всій повазі, але з точки зору економічної доцільності дешевше буде збудувати нову АЕС, ніж намагатися, навіть за умови дозволу повернути в експлуатацію навіть один єдиний блок ЧАЕС, хоч би і третій, який вийшов з експлуатації ще у грудні 2000. Звісно, якщо допустити, що на це є гроші. По-перше – паливо у нас для РБМК-1000 брати нема де. По-друге – обладнання станції демонтовано де тільки можна і до повномасштабного вторгнення вона виконувала. виключно розподільчу функцію. Навіть “потужний гігават до кінця року” більш реалістичний)
“поки що, не дивлячись на всі потуги сучасного МОН, науковотехнічний потенціал дозволяє це зробити.”
Дуже сумнівно, якщо трохи знати ситуацію в науці і технологіях, і уявляти, яка кількість спеціалістів якого рівня потрібна. Плюс яке фінансування.
Я розумію, що в руку, яка дає плювати не слід, але конструктивна критика —це не плювання. Тим більше, що ця сама рука взявши, свого часу, нас за горло, забрала в нас геть усю ядерну зброю, навіть останній збройовий плутоній у 2012, здається. Натомість твердиня світової демократії і свободи зобов’язалася захищати Україну від будь-яких зазіхань на її територію та суверенітет. І не треба казати, що ці зобов’ язання і не зобов’язання зовсім, а так, папірчик. У політиці це так не працює. Такі речі зчитуються всіма і всі зрозуміли, що слово США нічого не варте. Тому той “статус кво“, щодо нерозповсюдження ядерної зброї зламаний найбільшою мірою з вини США,бо статус наймогутнішої держави у світі дає не тільки права, але і обов’язки. А з цим, останнім часом, у США не складається.
Кто и где “брал за горло”? И каким образом? Или все же “очень денег хотелось”?
Отданные за газ Ту-95, Ту-160 и ракеты X-555, которые потом с этих же самолетов в Украину и вернулись – тоже они же “брали за горло”?
Вам скільки років? Бо якщо більше 45-50 і ви цікавились тим, що відбувалось 1991-1999, хоча б, роках і маєте добру пам’ять, то ви б таких питань не ставили. На початку 90-х незалежність України, проти якої був налаштований Буш-старший, який тоді був президентом була під великим питанням. Народ тількино вийшов з СРСР, червоний директорат піднімав голову, у парламенті була сумнозвісна “група 239″,яка складалась із комуняк, Росія була налаштована відновити СРСР у новому форматі і з кожного кутка верещала про “разорваниє связі“ і збереження “єдіного економічного, інформаційного і військового пространства“. Пам’ятаєте таке? У такій обстановці було дуже легко повернути все “взад”, тому Кравчук намагався проскочить між крапельками. І не проскочив : червоний директорат разом із “шахтьорами Донбаса“таки зняли його достроково. Неодноразово, до речі йшлося про введення санкцій США проти України, якщо вона не віддасть ядерну зброю. Отак нас брали за горло. А оце от “нам нікто нічіво ні должен” – це прояв меншовартості, але тепер уже по відношенню до Заходу. Я, дуже сумніваюся, що ті ж турки чи поляки чи й американці у нашій ситуації зайняли б таку позицію. Вони жорстоко відстоюють саме свої інтереси, а не кланяються на всі боки.
Я хорошо помню что происходило не только в 90-х, но и в 80-х.
И мнение Буша-старшего в Беловежской Пуще никого не интересовало. Я также хорошо помню, что за ликвидацию ЯО Украина получила очень немалые деньги, которые частично были потрачены на собственно утилизацию, а в большей части испарились в неизвестном направлении.
И про “Украина крадет газ” хорошо помню, так же как и то что вся эта схема была построена с участием Украины, в частности Йули, чтобы бюджетные деньги испарять в нужном направлении.
“незалежність України, проти якої був налаштований Буш-старший”
—
Дуже якісна брехня!
Особливо чітко ця брехня виявляється, коли згадати, як представники Народного Руху України у Верховній Раді сприйняли результати голосування 24 серпня 1991 року, коли комуністична “монобільшість” дружно проголосувала за Акт незалежності.
Якщо Ви цього не пам’ятаєте, то хто ж Вам винен…
Невже Буш тоді в Верховній Раді пропагував незалежну Україну? Незрозуміло в чому ж брехня? Ще й дуже якісна?
І Буш І Клінтолн були категорично проти розвалу СРСР.
Клінтон нещодавно навіть вибачився за тодішню позицію США.
Україну зобов’язали позбутися ядерної зброї та всіх її носіїв.
Та передати все що не підлягало знищенню, Росії.
Втім все повторюється, в США навіть не припускають думки про поразку Росіїї та її розвал.
Потому что у США свои интересы, а у Украины свои.
США совсем не нужно два десятка бандустанов с ядерным оружием. И ядерная война тоже не нужна.
Что по этому поводу думает Украина – дело Украины. Если Украинские дипломаты смогут донести до союзников, что интересы Украины и интересы союзников совпадают, как это мог делать Порошенко, – значит пойдет на пользу Украине.
Если украинцы думают, что союзники, в которых они регулярно плюются, будут еще за Украину рисковать устроить глобальную катастрофу – они тешат себя неоправданными ожиданиями.
Бачу, що пам’ять дуже коротка не тільки у рибок.
Так от, одразу після появи на табло результатів голосування за Акт незалежності, зі своїх місць повскакували “рухівці” з криками, що їх обдурили і комуністи проголосували за відділення від Московії (де почалися демократичні зміни), щоб зберегти в Україні “комуністичний заповідник”. Отож, зважаючи на те, що американці дуже довірливо сприйняли обіцянки Єльцина, позиція Буша-старшого набуває протилежного змісту (у порівнянні з тим, що на нього постійно “вішають”). І це вже не кажучи про “ядерні” мотиви цього питання.
До речі, той епізод (про реакцію представників Руху на результати голосування) я особисто ніколи не бачив у повторі. Мабуть ця інформація дуже невигідна тим, хто продовжує брехати про ті події.
На початку 90-х незалежність України, проти якої був налаштований Буш-старший, який тоді був президентом була під великим питанням.
——————————————————————————–
Я теж пам’ятаю ті часи. Але на відміну від Вас чомусь запам’яталося, що американці не були проти незалежності України, а боялися, що ядерна зброя, яка була на території України, розповзеться по всьому світу, або московія розпочне війну. А той ядерний спадок був для України чемоданом без ручки. Бо уся совецька ядерка повністю контролювалася з Москви, і застосувати її тоді Україна, якби навіть захотіла, не змогла. Розвивати власну ядерну програму елементарно не було грошей. Пам’ятаєте, як московити запросто угнали Кузю? Тоді Україна була таким собі “прохідним двором”.
Але коли стало ясно, що Україна не перетворилася на “бананову республіку”, то і ставлення змінилося.
Тому не було ніякого “взяття за горло”. А була зубожіла країна, яка отримала спадок, який не могла собі дозволити. І наступний крок, по відмові від ядерного статусу був логічним і правильним.
А якщо б навіть сталося диво, і Україна залишила собі якимось чином ядерні залізяки, то черговий “прохфессор” та “не лох” віддали б зброю московії так, як вони зробили це з Харківськими угодами, або у 2019 році з подовженням транзиту московського газу та закриттям військових програм на користь популістичних проектів.
Альцгеймер наше усе ?
Речь «Котлета по-киевски» (англ. Chicken Kiev speech) — ироничное название, под которым вошла в историю речь президента США Джорджа Буша-старшего, произнесённая 1 августа 1991 года в Киеве, за 23 дня до провозглашения независимости Украины от Советского Союза и за 4 месяца до проведения на Украине референдума о независимости. В этой речи Буш предостерегал украинцев от «самоубийственного национализма»[1]. Речь была подготовлена директором отдела по делам СССР и Восточной Европы Совета национальной безопасности США Кондолизой Райс, впоследствии государственным секретарём США при президенте Джордже Буше-младшем
. Речь президента Буша возмутила украинских националистов и американских консерваторов настолько, что журналист-консерватор Уильям Сафир, редактор газеты The New York Times, обвинил Буша в колоссальном просчёте и назвал речь «Chicken Kiev speech» (игра слов: «chicken Kiev» буквально — «куриная [котлета] по-киевски», но «chicken», «куриный» также имеет разговорное значение «трусливый»)
Речь была произнесена в Верховном Совете УССР в Киеве. Буш поддержал договорённости, достигнутые ранее в апреле между Горбачёвым и девятью республиками, включая Украину, которая стала одним из участников нового союзного договора, подразумевающего создание мягкой федерации вместо Союза Советских Социалистических Республик. Он сказал, что договор «подаёт надежду, что республики скорее соединят большую автономию с большим добровольным взаимодействием — политическим, социальным, культурным, экономическим, чем будут преследовать безнадёжный курс изоляции» (англ. holds forth the hope that republics will combine greater autonomy with greater voluntary interaction — political, social, cultural, economic rather than pursuing the hopeless course of isolation). Он также похвалил Горбачёва, называя «ложным выбором» (англ. “false choice”) выбирать между советским лидером и лидерами сторонников за независимость: «В справедливости Президент Горбачёв достиг поразительных вещей, и его политика гласности, перестройки и демократизации имеют своей целью прийти к свободе, демократии и экономической независимости» (англ. “In fairness, President Gorbachev has achieved astonishing things, and his policies of glasnost, perestroika and democratization point toward the goals of freedom, democracy and economic liberty”)[10].
Буш выразил положительное отношение к реформам в Советском Союзе:
Ви, Юріє, абсолютно праві!
Крім Ваших аргументів я додав ще свій (вище в коментарі).
А на лайно від таких собі “сергіїв” не зважайте, адже ж не на порожньому місці Членограй здобув владу.
Кстати интересно как вы упомянули плутоний и 2012 год.
Потому что была такая программа по переработке совкового оружейного плутония и по-моему она как раз закончилась в 2012. Плутоний выкупался буквально по бросовым ценам и перерабатывался в США. Только не у Украины, а у России. Методичку перепутали?
“Піріпутал”, шановний “піріпутал“. Янукович віддав той плутоній, так, що перечитайте свою “мітадічку”, бо той, хто жив в Україні це б не піріпутав.
Нигде не находится. Вот про изъятие русского плутония слышал, как впрочем и стоны самих русских “отдаем за бесценок”.
Ах да, что-то припоминаю, что таки при Януковоще из Харьковского Института Низких Температур отдали последние то ли 100 грамм, то ли килограмм исследовательских ядерных материалов в счет выполнения соглашения о нераспространении.
> Натомість твердиня світової демократії і свободи зобов’язалася захищати Україну від будь-яких зазіхань на її територію та суверенітет.
Та ну? Може, дасте посилання на документ, в якому прописано це зобов’язання захищати?
Мова не про документ, а про деклараціїї, звісно ви скажете що раз нема документо то ми вам нічого не зобов’язані, і формально це так,
але такі домовленості, яким був Будапештський меморандом, це як Слово Короля або Імператора. Воно не потребує паперу з печаткою. Або воно є або Король не король а просто кю
Так не треба тоді брехати про зобов’язання.
А то набрешуть самі собі, а потім самі себе накручують.
Та ще й іншим претензії висувають.
По-любому Украину с яо развели как лоха. Светила мировой демократии и силы права. Забрали всё оставили с ничем. Минус им в карму и ещё один голос за, для стран подумывающих о разработке яо.
Безусловно развели (особенно помойная педерация, да и Китай где-то рядом) но это благодаря тогдашним 73%. Ибо настоящих радетелей за страну среди вплывовых осиб можно было пересчитать по пальцам одной руки.
“не треба казати, що ці зобов’ язання і не зобов’язання зовсім, а так, папірчик. У політиці це так не працює.”
А чому це не треба, якщо саме так і є? В тому папірчику від США було два зобов’язання – не нападати на Україну, а в разі чийогось нападу провести консультації. США дотримались слова. А якщо хочете про неписані правила і домовленості, то вони можуть діяти серед рівних, близьких і зрозумілих один одному партнерів. Якими для США могли бути Польща, Ізраїль або країни Балтії, які, хоч і вийшли з совку, але одразу взяли курс до цивілізації, на відміну від України. А якщо у якихось пост-совкових незрозумілих туземців, які залишились під впливом росії, відібрати гранати і підписати беззмістовний папірчик, то це і не впливає на статус США.
Тим більше, якщо не помиляюсь, США вимагали віддати лише стратегічну ЯЗ. А тактичну Україна віддала сама або під тиском росії.
Шановне паньство, ви показали свою ерудицію в багатьох питаннях, але забули головне – гроши. Утримання ядерної зброї в місцях зберигання потребує немалих коштів. Далі йдуть носії ЯЗ – на утримання яких також потрібні велики кошти. Це тільки утримання, без підтримання в належному стані підготовки особового складу. Україна передала Ту-95 та Ту-160, бо не мала коштів на їхне утримання. Я на початку 90-х був командиром навчального автомобільно ремонтного взводу в навчальному ОРВБ. Ще в 1990 році проблем не було: по закінченні КМБ обов’язково проводився триденний польвий вихід, який давав курсантам навички дій у складі роти-взводу-відділення у відриві від ППД. З 1991 року таки польові виходи не проводились. Далі було цікавіше – для підготовки ремонтників потрібно навчати курсантів розбирати/збирати агрегати та виконувати роботи з регулювання. Для цього потрібні відповідні агрегати, яки самі по собі не розпадаються по причині зносу резьбових з’єднань. З 1993 року вже не було можливости залучити агрегати 4-5 категорії, бо ремонт та розбирання практино припинились.
До чого я все це розписав? Для того, щоб було зрозуміло, що економічна скрута початку 90-х не давала можливости підтримувати боєздатність техніки. Я навів приклад з автомобільної техніки, а в авіаційних, ракетних та інших високотехнологічних частинах справи були набагато гірше.
Ще одне зауваження: різко впала престижність військової служби. З цім демотиватором у військах були велики проблеми.
Тому розмови про ЯО, ракети та бомбардувальники вважаю недоречними.
З приводу підтримки незалежності України з боку іноземних керівників – все було навпаки. Розвалу імперії в світі не хотіли. Згадав музичний фільм часів перебудови “Не бойся, я с тобой” и песню князя: “Я за то, чтоб все по-новому, оставалось все по-старому”. Це все, що треба знати про велику політику.