Война в Украине показала, что полевую артиллерию еще рано списывать со счетов, поскольку вместо боевых операций, скорее антитеррористического характера, сейчас актуальной становится широкомасштабная война, где авиация может оказаться не такой эффективной, как это было раньше. За скобками остаются возможности самолетов пятого поколения, поскольку они еще не принимали участия в боевых действиях высокой интенсивности и соответственно – с противником, располагающим эшелонированной системой ПВО и многочисленной, боевой авиацией.
В любом случае, роль авиации сейчас несколько меняется, и насколько глубокими окажутся эти изменения в конце концов, пока никто не может сказать наверняка. По крайней мере, потеря трех новейших российских самолетов, зафиксированная сегодня, лишнее тому подтверждение. А все это указывает на то, что при стечении определенных обстоятельств, авиация может утратить свою ведущую роль в обеспечении огневой мощи на поле боя, и в таком случае эта задача снова вернется к артиллерии.
Но как мы знаем, армии западных партнеров усиленно сокращали артиллерию как вид вооружений, что вылилось как в сокращение самих артиллерийских систем, так и количество боеприпасов к ним. С учетом того, что до 2022 года их складские запасы оставались довольно внушительными, производство стало стремиться к нулю. Но прямо сейчас ситуация стремительно меняется. Если об орудийных снарядах сказано уже достаточно много, то о зарядах к системам HIMARS и самих пусковых установках, есть некоторые новости.
Так, Lockheed Martin прямо сейчас движется почти к двукратному увеличению пусковых установок. Ранее компания выпускала их в количестве 48 в год, а сейчас уже выпускает в темпе 60 в год, а примерно с октября текущего года, выпуск возрастет до 96 единиц в год. И между прочим, заказов на установки настолько много, что на максимальных оборотах, предприятие будет отрабатывать заказы лет пять или даже больше, поскольку желающие все еще занимают очередь. Одна только Польша получит более полутысячи установок.
Примерно такая же динамика наблюдается и по боеприпасам к HIMARS. К 2025 году производство GMLRS достигнет 14 тыс единиц в год, а кроме того, в этом году должен начаться выпуск этих боеприпасов, совместно с польскими партнерами в Польше. Но и это еще не все. В конце лета прошлого года, на полигоне Уайт-Сэндс в США, прошли испытания модернизированных боеприпасов GMLRS-ER. Формат «ракеты» остается таким, как и прежде и потому их помещается 6 единиц в стандартный пакет.
Но если стандартные ракеты имели максимальную дальность поражения цели 85 километров, то новое изделие показало стабильную работу на расстояние 150 километров. Еще раз подчеркну, это не габаритная ATACMS, которых можно одновременно загрузить всего две единица, а стандартных габаритов ракета, которых устанавливается шесть единиц. В серию они должны пойти к осени этого года. И это уже будет совсем другой уровень возможностей для системы HIMARS.
Следует добавить, что увеличение дальности стрельбы – не единственное направление развития возможностей ракет GMLRS. Как известно, сегодня они наводятся по системе INS/GPS и имеют в своем распоряжении фугасные заряды унитарные боеголовки или заряды, предназначенные для поражения целей с применением около 180 тыс. предварительно сформированных осколоченных поражающих элементов (вольфрамовых шариков – Alternative Warhead). Пентагон же планирует представить новую боеголовку Enhanced Alternative Warhead с повышенными возможностями по нанесению ударов по бронированным целям, обладающей новой системой наведения.
В общем, все набирает обороты и очень скоро мясные атаки, которые так любят лапти и наверняка – китайцы, могут утратить свое значение. Средства, которыми эффективно лечатся эти недуги уже на подходе. И что самое главное, военной промышленности теперь стало очень выгодно внедрять все то, на что раньше не хватало финансирования. Теперь же заказов хоть отбавляй и денег – немеряно, так что процесс набирает обороты.
ще зарано списувати авіацію в КАБи, яких в нас, нажаль, нема (принаймні у значущих кількостях). Ось гарна стаття:
“Авдіївські сюжети. Про КАБи
Отже, Авдіївка все. Війська, як сказано, здійснюють «відносно контрольований відхід» звідти. О, скільки всього ховається за цією скупою фразою! Скільки життя проноситься за долю секунди перед очима учасників цього відносно контрольованого відходу! Не передати ні словами, ні фарбами.
А перед цим була Мар’їнка. Перед Мар’їнкою — Бахмут. Перед Бахмутом — Лисичанськ-Сєвєр. Тенденцію вловили?
Чому сюжет повторюється? Чому нині на черзі Курахово-Вугледар, Степове, Куп’янськ? Які причини вважати, що далі — не Харків, Запоріжжя? А ніяких!
Немає межі, де росіяни, взявши такий розмірений темп, зупиняться. Хіба на природних рубежах, які — Дніпро, північні білоруські болота. Отакий їх план.
Хочу написати історії-ілюстрації, чому ми постійно відступаємо. Історія перша, можливо буде і єдина, бо вона достатньо красномовна. Це історія про КАБи, керовані авіаційні бомби.
КАБ — це бомба, як правило, вагою 250, 500 кг. Рідше — 1000, 1500. Це проста фугасна бомба, котрих у СРСР було до біса, і котрих у світі теж до біса, але з невеликою надбудовою — крильцями і модулем, котрий керує польотом. Запускаються з літака і відносно точно летять кілька десятків км.
Як і все успішне у таких великих війнах, як наша — дешево, сердито і дуже ефективно. П’ятисоткілограмовій бомбі байдуже, степ перед нею чи бетонне місто. Вона складує під’їзди, як карткові будиночки. Їй не потрібна виняткова точність, бо вона контузить все живе у радіусі 100 метрів, навіть якщо це живе поховалося в укриття. Люди, котрі потрапили під ударну хвилю, потім довго лікуються, хоча зовні у низ залишаються цілими ноги-руки.
КАБ заміняє тактичну ракету. Ракета несе стільки ж вибухівки і далі, і коштує мільйони. КАБ коштує в десятки разів менше, але такий же потужний. Запаси старих могутніх авіабомб практично невичерпні. РФ буде воювати ними дуже довго.
Раніше певний час була мода рахувати, скільки артилерійських снарядів випустила та чи інша сторона. Але постріл з 152мм чи 155мм не такі ефективні у сучасних багатоповерхових містах. Давайте краще порахуємо, скільки КАБів застосовує кожна зі сторін. Статистика красномовна (нуль проти сотень) і не залишає нам жодних шансів. Можна зробити мільйон ФПВ-дронів, але на розрахунки операторів полетить мільйон КАБів. Вже летить, власне.
Минулої зими (чи весни, я вже точно не пам’ятаю) у нас була зустріч з Курбаковим, міністром транспорту — але радше не як міністром, а просто впливовою фігурою в нинішній владній піраміді. Я піднімав питання КАБів, як фактору беззаперечної переваги росіян у певній, дуже важливій сфері. У наших країн-помічників треба просити зброю проти авіації, котра кидає КАБи. Нам треба робити своє ППО, котре зможе відганяти носіїв бомб подалі від лінії фронту.
З тих пір ми не просунулися тут далеко. Нам потрібні як симетричні, так і асиметричні рішення.
Ми пропонували регулярно атакувати аеродроми в дистанції кількасот км — всі аеродроми, де базується тактична авіація, здатна кидати на нас КАБи. Щоб відсунути її максимально далеко, щоб авіація ворога могла якомога меншу кількість і середню вагу на нас кидати.
Пропонувалося масштабувати під це певні українські розробки. Зараз уже час казати, що ця концепція чомусь буксує. Багатосторінкові документи з планом війни проти ворожих аеродромів гуляють по штабах і міністерствах, зустрічають на своєму шляху усіх — від сивих генералів і до молодих бізнесменів — але не зустрічають втілення.
Ми взялися також і за проект «український КАБ». Власне, цим мали б займатися профільні відомства. Ми знайшли для них варіанти і шляхи. Але там поки тиша.
Так, наша авіація нездатна підніматися достатньо високо, щоб кидати по ворогу КАБи виробництва західних країн, бо буде уражена засобами російської протиповітряної оборони. Але технічну проблему носія КАБів цілком можливо вирішити багатьма способами, одні з яких дешеві, інші — трохи дорожчі, але теж реалістичні.
Все це за рік успішного застосування КАБів росіянами можна було вирішити. Повторюється історія з Шахедами: Україна, страждаючи від ефективної зброї, котру росіяни застосовують,уже більше ніж за рік, не може створити симетричну відповідь у належному масштабі. Хоча володіє і ресурсами, і технологіями, і людьми для цього.
Не володіє Україна лише одним — здатністю це все організувати під вирішення конкретної, усім очевидної задачі.
Ми не зможемо наступати без КАБів. Для руйнування глибоко ешелонованої оборони противника, для руйнування його потужних укріплень ми не напасемося тактичних ракет чи снарядів. Перші надто дорогі, другі надто слабкі. Нам треба дешево і потужно — це є КАБи.
Повторюся, усе для створення вітчизняних керованих авіабомб є. Немає тільки волі тут створювати щось нове і потрібне.
Чомусь ГУР та СБУ можуть напружитися і зробити велику кількість і хорошу якість морських дронів для того, щоб множити росіян на морі на нуль. Можуть спланувати і реалізувати знищення російської нафтопереробки.
То може, давайте віддамо частково управління сухопутними операціями цим відомствам? КАБи якраз по складності співставні з морськими дронами. Може, давайте поставимо їм задачу створити рішення по КАБах? І так само захиститися від ворожих бомб?
Або нарешті створимо коло армії команди з відповідними повноваженнями, здатні вирішити такі задачі? З реальними фахівцями і управлінцями, а не уявними?
спецпризначенцям, досить Авдіївок і Бахмутів!”.
(с) Ігор Луценко
А літаки збивати? Разом з аеродромами та пілотами. Так, на їхній території.
Шахед летить 180 км/год, деренчить поршневим двигуном, несе 50 кг…
Ан-2 літав 185 км/год, деренчав поршневим двигуном, носив 1500 кг…
тут ключове – без пілота (фізично, на борту)
Так а контррлеру яка різниця, чим керувати, Шахедом, чи Ан-2.
Так, вони (пишуть) розробляють можливість запуску шахедів зі старих Ан-2, яких ще вдосталь. Тільки не вирішили проблеми керування – контролером чи смертником.
Ан-2 гораздо легче обнаруживать и сбивать.
До речі, сьогодні показали збитий кацапнею реактивний безпілотник британського походження. І заодно 🙂 повідомили про 2 збитих літака з КАБами, що летіли нас бомбити. Є зв’язок? Хочеться вірити.
Андрію. Так – пофіг. Я ж кажу – не вирішили, чи безпілотник, чи смертник. Там нульова вартість вже. А летіти може низько. І планує добре.
Щось від себе сказати можеш?
Ми знайдемо думки других людей без тебе!
дякую за змістовний та конструктивний висєр. він дуже важливий!
буду спостерігати за твоїми “думками” надалі. лишайся на зв’язку
А с другой стороны я уже многократно просил не перепечатывать сюда чужие тексты, а давать ссылку с аннотацией вместо этого.
Можете считать, что нарушили правила ресурса. А терпение у меня не бесконечное.
Тем более, материал далеко не безупречный в идеологическом смысле. С каких это “мы постоянно отступаем”? Автору того наукообоазного высера хотелось еще раз попытаться вбить в голову читателя что “русня велика и могуча, а украинцы глупы и ничтожны”? Гоните подобных комментаторов “мокрыми тряпками”, ну а чем их смочить, то уж как получится 😀
На жаль тезка зараз держава та люди то різні фактори життя.
Обирали демократично хоть паржом – па приколу.
Ось і маємо.
Безвідповідальність та нехлюйство як то кажуть.
Гівно всплило на самий верх як і повинно бути по природі.
Як ми цього досягли – хоча досягнення так собі.
Як казала моя бабуся “Усе горе від відсутності розума”.
З повагою Ігор.
Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує, як той казав. (Жозеф де Местр понад 200 років тому, якщо точніше.) Треба народові щось змінювати в собі, мабуть…
> Еще раз подчеркну, это не габаритная ATACMS, которых можно одновременно загрузить всего две единица, а стандартных габаритов ракета, которых устанавливается шесть единиц.
То в M270 по дві ATACMS, бо в M270 два пенали. Відповідно, в M270 буде й 12 GMLRS-ER. А в HIMARS, відповідно, 1 до 6.
Приємна новина, о 6 ранку ще «впав» один СУ-34 👍👌
“Ми не зможемо наступати без КАБів” – про який наступ взагалі може йти мова, коли ворог захоплює все нові й нові території?
Напиклад, Кринки? Та інші 90% фронту, де все досить стабільно? Якщо вам “все нові й нові “, то може щоб не розповсюджувати брехню, казати те, що вам здається, десь на кухні, а не гадили в мізки читачам тут? Та скільки можно це сране іпсо розповсюджувати про “безкінечний наступ”? Ви б хоч трохи совісті мали, ну або розуму…