В общем, только что все, от скабеевой и до посла ООН, просто дымились от ярости, а пациент похожий на прутина, гневно рассказывала о том, что его личные эксперты, ответственные за содержимое секретного чемодана, установили чем сбили самолет – ракетой Пэтриот, и в следующий момент – тишина. Будто и не было никакого сбитого Ила, ни пленных тебе, ни каких-то других, душераздирающих историй. И эта тишина или искусство замалчивания чего угодно там отработана просто до каких-то невероятных масштабов. Замолчать могут что угодно.
Так, прямо сейчас там продолжается эпопея «Куда пропал Герасимов?» Громко эти вопросы не задают, поскольку все уже заметили, что кремль дал такую команду, а оказаться между молотом и наковальней, со своим глупым вопросом, никому не улыбается. Тем более, что за неудачные вопросы придумываются все более изощренные наказания и в итоге, можно заехать лет на пять, а то и восемь в казенный дом, а в это время твое имущество – конфискуют до последней матрешки и балалайки.
И бог с ним, с этим Герасимовым, поскольку командующего черноморским флотом уже не видели со времен выхода из строя штаба черноморского флота. По горячему показали какие-то два видео, где он подробно рассказывал не о том, что случилось со штабом, а о регулярности полива кустов и прочих важных вещах. Потом о нем забыли также глухо, как о сбитом аэроплане. Больше он нигде не светился и никому не было интересно, куда он пропал.
А ведь прямо сейчас его бы с удовольствием послушало все стадо, и он мог бы рассказать много интересного. Хотя бы о том, что там вообще корабельный состав флота и как он выглядит на сей момент. Поскольку с точки зрения потерь боевых кораблей, ситуация известна всему миру и выглядит она вот так:
Например, он мог бы рассказать о том, что утонувшее ракетное судно Ивановец было последним, которое выходит без мангала по бортам. Теперь эти сетки поставят не только на надводные, но и на подводные корабли, а также на самолеты, приданные флоту. В самом деле, если мангалы ставят почти на все танки и бронемашины, то почему корабли не могут себе этого позволить? Да, может быть это будет не так эстетично, как на сухопутных системах вооружений, но так можно отгородиться от назойливых дронов, за счет которых у публики возникают неправильные мысли.
А еще он мог бы рассказать о системе отпугивания дронов, когда в море отстреливаются буи радикально красного цвета. Ведь всем же известно, что за буйки заплывать нельзя и понятно, что дрон тоже решит, что нельзя такого делать. Но нет адмирала, который командует флотом, и потому некому рассказать такие полезные вещи.
(Окончание следует)
На всіх флотах світу на дредноутах встановлювалися протиторпедні сітки ще на зламі ХІХ-ХХ ст. Саме тепер на часі зайнятися реанімацією цього ефективного стояночного засобу захисту 🙂
Це був не стояночний захист, бо кораблі в базі були захищені іншими стаціонарними засобами захисту – моли, бони. Це був саме захист під час руху, бо виявлення як міноносців, так і потім підводних човнів тоді не існувало. Тому – штатний стаціонарний захист, протиторпедний маневр, якщо торпеда виявлена. І маневр: “Кожний рух – все зненацька! ” – при русі в кільватерному строю. Тобто наступний маневр знав лише командир флагмана, а всі інші мали його лише наблюдати і виконувати. В радіотиші.
P.S. Я ще живий…
Почта “.ru” – нехорошо
И всем морякам выдать бронежилеты и каски! А шейные личные жетоны делать из неразлагающегося в морской воде свинцовой пластины размером 10х10х3 см на цепи без замка,чтобы казенное имущество не потеряли и не пропили.
Бронежилеты и каски (шлемы) являются штатным снаряжением даже танкистов, хоть мы и сопротивлялись до последнего (вторичные осколки от БПС убедят кого-угодно). А насчет моряков – посмотрите военную документальную хронику Второй мировой на Тихом океане. Как по боевой тревоге американские моряки, одетые в спасжилеты, одевают каски и занимают места согласно боевого расписания зенитных артиллерийских установок.
P.S. Бронежилеты и каски (шлемы) – у них обязаны были быть.
Не треба забувати про кацапські нанотехнології обкладання корит автомобільними покришками.
Почну з банальщини: все нове є гарно забуте старе. В кінці 19 століття з’явилися нові засоби знищення будь-яких кораблів, як бойового, так і цивільного призначення – торпеди. Тоді вони називалися мінами, “міна, що сама рухається”. Їх носіями стали як ВСІ бойові кораблі, так і нові засоби – підводні човни, і навіть крихітні катери, які несли дві “міни”, і за рухунок швидкості і маневру, могли пустити на дно броненосець. Так з’явився навіть цілий клас бойових кораблів – міноносець. Цей корабель міг нести глибинні міни, але основним його калібром були саме “міни, що рухаються”, тобто, торпеди. Корабель невеликої водотоннажності – тоді 1000-1500 тонн з кількома торпедними апаратами та швидкістю 30-40 вузлів, що навіть для 21 віку стандарт дуже важкий. Жодний корабель за весь час своєї експлуатації ніколи не виходить на граничний режим головних машин. Навіть під час державних іспитів. Мало ли что. Далі. Для зрозумілого аналогу – FPV-дрон з гранатою ПГ-7 вартістю (дрон 200-300 $) + ПГ-7 (нічого не варта, бо за неї вже заплатив колись давно радянський народ) = 5 000 000 $ – танк Т-90 М “Прорив”. Така сама ситуація склалася в бойових флотах всіх держав, що його мали. Яке ж було рішення? Ви здивуєтеся, але були створені побортні “мангали”, тобто протиторпедні сітки на виносних кронштейнах/ригелях, до яких вони були підвішені. Це були стальні сітки діаметром клітинок близко 150-160 мм, з міцного тросу, зкрученого з меншого діаметром дроту. На рубежі 20 століття ці девайси стали стандартним устаткуванням всіх кораблів 1 та 2 рангів, і опускалися з бортів після виходу із захищеної стоянки. Витримували на іспитах до 5 влучать торпед.
П.С. Чекаємо на щось подібне… До нових зустрічів і повної нашої Перемоги!
Якщо ви наберетесь терпіння та цікавості, і будете мати відповідний час та натхнення, ви без особливих зусиль знайдете фотографії військових кораблів кінця 19, початку 20 століття, з дивними “рибальськими” сітками на довгих вудках вздовж бортів, які були опущені, якщо кораблі pнаходились або у відкритому морі, або на рейді порту. Це воно і є. Спробуйте, це цікаво і не боляче.