Здесь можно погрузиться еще глубже и вспомнить два крайне важных факта. Правила ведения войны примерно в том виде, который они имеют сейчас, начали формироваться в середине 19-го века, а перед Первой Мировой войной они приобрели пусть и не окончательный, но вполне узнаваемый вид. А все это к тому, что каждый может посмотреть на то, как США вступили в Первую Мировую войну, когда Германия вывела из нее «россию», скупив большевиков оптом.
Правда, тогда был не совсем чистый вариант, поскольку внешняя политика США еще во многом базировалась на доктрине Монро или том, что сейчас проповедует Трамп – на изоляционизме, относительно Старого Света. Они признавали мировое лидерство за Британией и пока еще не созрели до роли глобального игрока. Так что тогда действовало несколько мощных факторов и тем не менее, чисто юридические основания для вступления в войну, для Штатов были крайне важными.
А вот вступление во Вторую Мировую – классика жанра. На самом деле, вступление в войну могло произойти и раньше и Япония уже дала несколько казус Белли для Штатов, но было это в Китае, а потому – обстрел территории американских концессий и военных кораблей вроде бы и был достаточным, но все же это произошло не на территории США и не в американских территориальных водах и Вашингтон высказал фе, повысив градус накала, а Токио дал заднюю, принес извинения и даже выплатил компенсацию ущерба, хотя страны уже балансировали на грани войны многие месяцы и более того, всем была понятна неизбежность войны. Ну а как она началась – все хорошо помнят: военное нападение произошло на территории США, в их территориальных водах и воздухе. И дальше Штаты использовали свои войска, всегда имея твердые юридические основания.
Ну а второй момент состоит в том, что когда уже утвердились представления о том, что такое военная агрессия и как следует поступать с агрессорам, Штаты не попадали под это определение и что самое главное – они не прирастили своей территории ни на метр, за счет территории стран, где воевали. То есть, никто не имеет формальных оснований обвинить Штаты в ведении агрессивных и тем более – захватнических войн.
Поэтому, когда на список именно агрессивных и захватнических войск, которые демонстрировали совок и нынешняя федерация, они вываливают список войн, которые вели Штаты, они явно передергивают, поскольку Штаты начинали военные действия четко соблюдая действующие правила и не захватывали чужих территорий. Так что все это следует помнить, имея ввиду реакцию, а вернее – отсутствие жесткой реакции на захват судов иранцами и хуситами. А этой реакции нет по целому ряду причин, и самая главная из них та, что подробно описана выше.
(Окончание следует)
Це так але не зовсім так…….. Гугл все знає……..перевіримо.
Після капітуляції Японії наприкінці Другої світової війни Сполучені Штати отримали контроль над кількома територіями. До них входили острови Рюкю, які перебували під керівництвом американських військових до того часу, поки вони повернули Японії 1972 року. США також отримали контроль над Маріанськими островами, включаючи Гуам, який досі залишається територією США. Крім того, США отримали контроль над підопічною територією Тихоокеанських островів, яка пізніше стала Федеративними Штатами Мікронезії, Республікою Маршаллові Острови та Республікою Палау. Ці території відігравали важливу роль у військових та стратегічних інтересах США у Тихоокеанському регіоні.
Досить згадати Бікіні, ні не купальник, а атол який відноситься до Маршаллових островів.
Пан любить Гуглом користуватись? То нехай запитає Гугл про зміст понять “анексія” і “окупація”, а головне – про відмінність тимчасової окупації від анексії.
А де Ви у коментарі знайшли “анексію” та “окупацію”? Або може будемо дискутувати про те наскільки важливо було контролювати Бікіні де проводилися ядерні вибухи?
“Ці території відігравали важливу роль у військових та стратегічних інтересах США у Тихоокеанському регіоні.” Крапка!
Все ж такі я не був би такий однозначний, як Автор, щодо відсутності територіальних надбань США, а також чистоти юридичних підстав для вступу їх у війну. Достатньо згадати участь США у війні середини 19-го століття (13.05.1846 – 02.021848) з Мексикою, результатом чого є надбання десь третини території теперішніх Штатів. Почитайте, що стало причиною цієї війни – “війна виникла внаслідок претензій Мексики на Техас після його анексії США”. Або згадайте, що було приводом для початку війни з Північним В’єтнамом, або другої війни з Іраком. Так-так, без відповідної резолюції пресловутої ООН! В останньому ж випадку взагалі внаслідок повідомлень розвідки про наявність у Іраку зброї масового ураження, яку й досі шукають!
Можливо, якості відповіді на ваше згадування зброї масового ураження в Іраку,хотів би нагадати вам історію з Францією, що була в числі переможців гітлерівської Німеччини . За наявності загальновідомих тепер обставин…..
Нас очікують багато цікавих відкриттів у найближчому, сподіваюсь, майбутньому….
Про наявність зброї масового ураження в Іраку за правління Саддама Хусейна вже стільки сказано, а Ви знову “за рибу гроші”. Мабуть Ви, як московити “тут читаємо, а тут ні”. Якщо були б уважними (або щирими), то згадали б, що після викидання Саддама з окупованого ним Кувейту зброя масового ураження там була (це зафіксовано) і ООН прийняла резолюцію, яка зобов’язувала Ірак її позбутися. За одинадцять років Саддам не заявляв, що ця зброя знищена і жодного разу не дозволив міжнародним експертам це зафіксувати. То про що мова? Тоді ще Тоні Блер жартував, що Саддам нишком зброю знищив, а приховував це, щоб не позбутися накладених на країну “дуже корисних” санкцій (впізнаєте стиль московитів?).
Там багато нюансів було…
Садам не з повітря отримував певні компоненти і не від інопланетян. Але, як кажуть, щось було “не на часі”.
Ви вважаєте, що щось спростували в моїх твердженнях? Нагадаю, що в авторському тексті йшлося про юридичну чистоту підстав вступу США у війну. То яка ж то “чистота”, якщо до цього часу точаться суперечки щодо формального приводу війни, а реальних доказів наявності у Іраку ЗМУ на момент початку другої війни у затоці за третину століття потому так й не було надано? То може ви спочатку самі визначитесь у терміні “юридична чистота”, а не будете навішувати ярлики чи порівнювати когось з “московитами”? Тим більше, коли на два перших тезіса у моєму дописі вам заперечити нема, тому ви їх просто “не помітили”?!
Навіщо так нервувати?
Перші дві Ваші тези жодного заперечення у мене не викликають. Чи мені треба було Вам піддакнути?
А щодо постійного бурмотіння “про відсутність зброї масового ураження у Саддама”, то я своє зауваження висловив, навіть послався на тогочасного Прем’єр-міністра Великої Британії, якому більше довіряю, ніж тим же московитам. То що Вас не влаштовує?
З московитами Вас жодним чином не порівнював, це Вам щось привиднілося. Лише прокоментував жартівливі слова Тоні Блера про те, що нібито Саддам знищив ЗМУ, але це приховав (в стилі “назло кондуктору – куплю квиток і піду пішки”).
Дивний Ви якийсь… ще й на модератора вишкірились.
До Vadym Kuzmenko По-перше, мої дописи стосувалися виключно вашого коментаря. По-друге, ви мабуть не зрозуміли основної думки Автора, яку він вклав у зміст статті, а саме: якщо чекати “юридичної чистоти” як приводу для зупинення агресора, можна дочекатися, що світ рухне (pereat mundus, fiat reglamentum)! Яскравим прикладом того, як слід діяти по відношенню до неадекватних країн та спільнот, є сьогоднішня операція USA та UK по відношенню до хусітів. Думаю, не треба повторювати, хто реально стоїть за їх спинами? Тому, як кажуть, далі треба боротися не з “пліснявою”, а з “причиною вологості” – Іраном! Як ви думаєте, ООН надасть кому-небудь відповідний мандат на ліквідацію шляхів постачання хусітів зброєю та її заводів-виробників? Правда смішно? Допоки в СБ ООН сидять РФ та Китай це навіть теоретично виглядає як ненаукова фантастика. Ось вам й уся відповідь з приводу “юридичної чистоти” у міжнародних відносинах! В усякому разі мене, як професійного юриста, зачепило некоректне використання вами терміну, змісту якого ви не усвідомлюєте. Так само, як й порівняння вами мене з московитами (маючий очі – нехай побачить!) у вашому ж коментарі! Тому, на майбутнє, не кидайтеся словами, за які вам потім буде соромно!
Ну, от навіщо Ви так?
Я взагалі нічого з Ваших дописів не заперечував крім малесенької деталі – щодо наявності чи ненаявності зброї масового ураження у Саддама. Більше того, все, що Ви і раніше висловили (крім того, що я зауважив), і що пишете зараз – ПОВНІСТЮ ПІДТРИМУЮ!
А Ви чомусь знайшли ворога не там, де треба.
І щодо змісту статті хибно думаєте про моє сприйняття. Якраз те, на чому Ви акцентували мою увагу (ніби я не зрозумів), я багато разів сам стверджував.
Мені дуже приємно, що Ви маєте гарну кваліфікацію, але пропоную не намагатися “мірятися” досягненнями, тому що Ви ж не знаєте про мої, тим більше, я не зневажаю Ваших.
І ще раз повторюю: Ви намагаєтеся мене переконати в тому, в чому я і сам абсолютно впевнений. Щодо такої ситуації один з моїх колег казав: “Не ищите глубины на мелком месте”.
Бережіть себе. Ворог ще сильний і не треба витрачати сили даремно, сили потрібні, щоб долати ворога.
Давайте будемо закінчувати дискусію, яка мало цікава комусь ще! Тим більше, що ви знов “знаходите” в моїх текстах те, що там немає апріорі (про якісь мої “досягнення”), натомість вперто не хочете помічати очевидне (потурбуйтесь знайти, що таке “доказ” в юриспруденції)!
Добре, що Ви самі дійшли до цього висновку.
Єдине моє прохання – передивіться мої дописи і самі собі дайте відповідь, де Ви знайшли в мене хоч якесь згадування про “юридичну чистоту”. Може Ви “зчепилися” зі мною просто через свою помилку, відповідаючи комусь іншому.
Ваша фраза, що не має до мене жодного стосунку:
“Ось вам й уся відповідь з приводу “юридичної чистоти” у міжнародних відносинах! В усякому разі мене, як професійного юриста, зачепило некоректне використання вами терміну, змісту якого ви не усвідомлюєте.”
—
P.S. До речі, “професійний юрист” – це теж досягнення.