Вчера в Польше прошли парламентские выборы и по всем данным, победу одержала правящая партия «Право и справедливость». Избирательная Комиссия Польши уже дала результаты по явке и предварительно она рекордная, а это значит, что участвующие в гонке партии смогли мобилизовать свой электорат по максимуму и люди пришли на избирательные участки. Собственно говоря, об остроте этой предвыборной кампании можно было догадаться и по тем всплескам и обострениям отношений Польши и Украины. Очевидно, что электоральные особенности Польши, где каждая партия апеллирует к сельскому населению страны, наложила свой отпечаток на характер предвыборной риторики и нашему политическому руководству следовало бы это понимать и учитывать, но не сложилось.
Несмотря на то, что по Конституции, внешнеполитические вопросы определены за президентом и Кабмином в лице министра иностранных дел, у нас этими вопросами занимается невежественный ларечник Ермак. Ну а министр Кулеба стал воплощением образца бесхребетного бездельника, от которого никогда не было ни малейшей пользы, а его заявления и действия не менее вредны для Украины как и то, что делает Ермак. Проще говоря, то, почему мы пережили период обострения отношений с Польшей – понятно, поскольку перед выборами политические силы мобилизовали максимум своего электората, и если городской избиратель довольно мобильный, то сельского надо было уговорить прийти и проголосовать. И там уговаривали тем способом, который считали наиболее эффективным.
Ну а то, что сказано в ходе предвыборной гонки, отнюдь не означает изменения политики после выборов. И в подтверждение тому можно вспомнить о том, что своему электорату рассказывал янелох и посмотреть на то, что и как он делает и уже наделал. Ни одно его обещание или представление о том, что он будет делать в случае избрания, не воплотилось в жизнь. Более того, он делает все совершенно наоборот и никого из тех, кто за него голосовал, это не смущает, как не смущает и его самого. Зная это, зачем надо было устраивать падучую и перманентную историю, реагируя на предвыборную риторику в Польше?
Но теперь выборы позади и после недолгого периода подведения и оглашения итогов выборов, польский политический курс выровняется, как это бывает во всех странах после окончания предвыборной лихорадки. И вот после того, как закрылись избирательные участки, пресса опубликовала данные экзитполов и результаты выглядят следующим образом.
Как видно, абсолютной победы ПИС не получила, а разрыв между нею и партией про-московского экс-президента Дональда Туска составляет примерно 5%. По состоянию на утро не были посчитаны 10,3% бюллетеней и на этот момент уже твердые данные подтверждают победу правящей партии, ну а окончательные результаты выборов ожидаются либо в конце этого дня, либо во вторник. Тем не менее, все лидеры партий, принимавших участие в нынешних выборах и по предварительным данным, собравших голоса для прохода в Сейм, уже сделали соответствующие заявления. Исключением является только главный оппонент ПИС – Дональд Туск. Его представители говорят о том, что пока рано делать какие-то заявления, до окончательного подсчета голосов.
(Окончание следует)
Якщо щось не зміниться то ПіС можливо буде опозицією незважаючи на перемогу. Бо друге, третє і четверте місце візьмуть ті пртії що не будуть в коаліції з ними ніколи.
Повністю погоджуюся, що одна справа боротьба за голоси на виборах, інша – реальна політика після них. Але бачимо, що переорієнтація ПіС перед виборами ближче до відверто протиукраїнської Конфедерації, не пішла на користь обом цим силам. Тобто поляки все-таки в більшості за Україну і даремно ПіС влаштовувала скандали, користуючись недолугими діями нашої зеленої влади. В мене Туск взагалі ніколи не викликав особливих симпатій, особливо, коли він робив ставку на Москву, але він вже давно переорієнтувався на Європу: його партія не роздмухувала зернове питання, казала що це справа ЄС, і обіцяла, на відміну від ПіС, збільшити допомогу Україні. Так що поляки проголосували за Україну. Тепер ймовірне протистояння парламенту і президента від ПіС (вибори нового президента через 2 роки), і будемо сподіватися, що парламент не дасть Дуді виконати те, він обіцяв ще за тиждень до виборів – зменшити допомогу Україні, в тому числі і військову, до рамок здорового глузду. Та й парламент знайде собі інше заняття, ніж вимагати вибачення держави Україна за події на Волині під час війни. Хоча до появи цієї держави залишалось ще півстоліття від тих подій.
“и нашему политическому руководству следовало бы это понимать и учитывать”
—
Так в том то и дело, что политическое руководство Украины только по названию “наше”, а по сути – это “пятая колонна” нашего извечного врага, интересы которого оно и реализует.
Петро Олексійович постійно представляє Туска як “друга України”, а не так як автор “прокремлівським”. Може він таки щось знає?
Так і “фрау Штазі” Петро Олексійович завжди розхвалював. Чи Ви вже забули?
Він багато чого говорив, наприклад, що питання звільнення Криму не має воєнного вирішення.
І це велика загадка – де він бреше з метою введення ворогів в оману, а де помиляється.
Чесно кажучи, на мою думку, використовувати термін “бреше”, я б не став.
Хоча б тому, що в умовах війни з ворогом, який тебе переважає практично по всіх позиціях, потрібно використовувати всі , в абсолютно повному розумінні цього слова , засоби.
Нормальним явищем є те, що дуже невелика частина населення, навіть серед тих, хто, скажімо так, служив в армії, має досить віддалене уявлення про методи роботи відповідних структур у воєнний час.
І дуже велика частина населення, попри зазначене, вважає себе, якщо не експертами, то знавцями , так точно.
Здебільшого, і це маємо бачити в сьогоденні, оцінки постфактум рясніють критичними висловлюваннями стосовно того, що, як і коли було зроблено, чи не зроблено.
Ну, і, з невідворотністю, зазавичай, виникає сила-силенна знавців і “єкспертів”….
Подекуди буває досить важко відрізнити в тому базарі голоси реальних фахівців, самовпевнених дилетантів, амбітних негідників і ворожої агентури….
Це нагадує спілкування на лавочках неймовірних знавчинь медицини і педагогіки увечері вихідного дня.
Або ж неймовірно талановитих стратегів з тактиками за партією доміно, чи кухлем пива..
В останньому варіанти аналітичних дебатів залюбки приймають участь саме ворожі агенти, що мають за мету розповсюдження потрібних їм чуток.
Такі міркування стосовно Вашого посту виникли. При всій повазі.
Шановний “Evgen Moderator”, в українській мові слово “брехати” не має негативного забарвлення, як у клятій-московській. Там багато чого з іншомовних слів перекручено за змістом (це при тому, що навіть не переважна частина, а практично всі слова запозичені). Але справа не в цьому.
Я зовсім не вважаю, що треба все щиро викладати на публіку, тим більше у такій ситуації, як наша. Але все ж таки обережність висловлювань зовсім не зайва. Наведений мною приклад з Меркель просто кричущий, особливо після удару рашистів по сектору “Д” у 2014-му. Та й щодо позитивних оцінок Порошенком Шмарклі-членограя: як тепер він виглядає перед Заходом, коли там зрозуміли, що “зелена” влада щонайменше – це розсадник найбрутальнішої корупції? Виходить, що він покриває злодіїв?
Що ж, з вашого допису, при всій повазі, зайвий раз пересвідчився, що однією з причин гнітючого розбрату в українському суспільстві цілком може бути надмірна категоричність….
І стосується це далеко не в першу чергу оцінок діяльності і висловів П. Порошенка….
Усьому своє місце! Десь потрібна категоричність, а не популярна зараз позиція “не все так однозначно”. При тому, що універсальної “золотої середини” у таких питаннях в принципі не може бути.
Де межа між “категоричністю” і “рішучостю”, або між “врівноваженістю” і “безпринциністю”?
Теоретизувати добре, якщо немає біди. А якщо ця біда багато в чому спричинена діями (бездіяльністю) конкретної особи і стосується вона рідних людей, то тут випливає висновок, протилежний наведеному Вами. Якраз нерішучість і надмірна толерантність українців до своїх “гнид” (за визначенням Симона Петлюри) і призводила до перманентної біди.
А щодо Порошенка, то я про нього багато дискутував тут на сайті з Тимуром Литовченком, який, не дуже афішуючи деталі, стверджував, що його мати мала підстави на дуже негативне ставлення до Петра Олексійовича через його непорядність. І зараз, бачачи наслідки “демократичної передачі влади” особі, яку фінансувала москва (а Порошенку про це доповідала ще незруйнована СБУ), відчуваю провину перед паном Тимуром, що не дуже дослухався до його попереджень.
Відповідь на Ваш коментар від 09:22 нижче нього (там немає кнопки відповісти).
Ви мене так і не захотіли зрозуміти.
На превеликий жаль, не тільки Ви дотримуєтесь такої позиції саме в нинішніх умовах.
Я, звичайно, не претендую на їстину в останній інстанції, але коли публічно застосовується термін “непорядність” стосовно конкретної особи, то, як на мою думку, посилання на третіх, або і четвертих осіб, в якості аргумента, навіть при всій повазі до таких, не вважаю за припустиме.
Незалежно від соціального статусу людини.
Повторюсь, це лише моя точка зору. І я висловлюю її користуючись правом, аналогічним Вашому.
Стосовно Вашого коментаря від 11:43
“Ви мене так і не захотіли зрозуміти.”
– Авжеж тут Ви якраз і навішали на мене образливий “ярлик”.
“На превеликий жаль, не тільки Ви дотримуєтесь такої позиції саме в нинішніх умовах.”
– Нинішні умови якраз і загострюють сприйняття подій, які залишалися б непоміченими за спокійних обставин. Якщо у Вас загострення сприйняття подій викликає жаль, то Бог Вам суддя.
“Я, звичайно, не претендую на їстину в останній інстанції, але коли публічно застосовується термін “непорядність” стосовно конкретної особи, то, як на мою думку, посилання на третіх, або і четвертих осіб, в якості аргумента, навіть при всій повазі до таких, не вважаю за припустиме.
Незалежно від соціального статусу людини.”
– Справа не в “соціальному статусі людини”, а в тому, наскільки їй можна довіряти. Інакше б взагалі не існувало можливості аналізу будь-яких подій чи вчинків, свідком яких не був. Таким чином Ваше висловлювання протирічить самому принципу використання свідків.
“Повторюсь, це лише моя точка зору. І я висловлюю її користуючись правом, аналогічним Вашому.”
– Ось з цим я повністю з Вами погоджуюся. Проте вже не раз помічав, що Ви, саме використовуючи свій статус на цьому ресурсі, вдаєтесь до “навішування ярликів”. Приклад, якщо хочете: “Ну не нравится ему Порошенко”.
Все мною зазначене жодним чином не перекреслює мою повагу до Вас, чиї коментарі для мене загалом цікаві і пізнавальні. Мою гідність лише зачіпає деяка зверхність, яка іноді “прослизає” у Ваших текстах. Ви ж не знаєте мене, мого “статусу”, а дозволяєте собі бути неуважним у своїх висловлюваннях. Я розумію, що вік (а він у нас з Вами приблизно однаковий) – не абсолютна підстава для поваги, але ж щось у цьому є.
Обмінялись “ярликами”
Баланс встановлено.
Ну, от і добре!
” Ни одно его обещание или представление о том, что он будет делать в случае избрания, не воплотилось в жизнь. Более того, он делает все совершенно наоборот и никого из тех, кто за него голосовал, это не смущает, как не смущает и его самого. “-до речі, він якраз не давав жодних обіцянок, це вже розбиралося на цьому ресурсі.