И тут надо заметить, что несмотря на резкий рост поставок российской нефти в эти страны, москва все же не смогла превысить объемы нефти, поставляемых из Аравии, а также других стран Залива. Оно и понятно, ведь Вашингтон мог выкинуть какие-то совершенно драконовские рестрикции и тогда можно было сесть на голодный паек. Но Штаты этого так и не сделали, к радости лаптей. Только радоваться было рано, поскольку саудиты ведут длинную игру, которая стала заметна только сейчас. И вот что об этом пишет вражеская пресса:

«Страны Азии увеличивают закупки нефти в Саудовской Аравии и сокращают их в России. На это накладывается общее снижение спроса на нефть в регионе. В следующем году конкуренция среди поставщиков может еще больше обостриться. Объемы поступления саудовской нефти в страны Азии традиционно превышают российские. Но в последние три месяца наметилось увеличение разрыва, который в ноябре стал особенно существенным. Среднесуточный импорт саудовской нефти вырос с 5,28 млн в октябре до 5,83 млн баррелей, по данным LSEG Oil Research, а российской – упал с 3,96 млн до 3,51 млн, самого низкого уровня с января».

Да, можно сказать, что это – мелочи, но на самом деле это – тенденции. Сейчас мы наблюдаем миттершпиль и до конца игры, когда можно будет говорить о ее результатах, еще далеко. Здесь важно то, что с января 2023 года российская нефть галопом отдавливала часть Индийского и Китайского рынка у Аравии, а теперь процесс пошел в обратную сторону. Одновременно идет процесс наращивания поставок аравийской нефти и сокращения – российской.

То есть, налицо – взаимосвязанные процессы и насколько можно понять, Аравия планирует наращивать собственную добычу нефти уже в следующем, 2025-м году. И это при том, что всю вторую половину года, экономическая статистика Китая никак не стимулировала увеличение общемирового потребления нефти. Более того, из данных агентства Рейтер следует, что в 2024 году общее потребление нефти в Азии, скорее всего, снизится год к году: импорт за первые 11 месяцев составил 26,52 миллиона баррелей в сутки, что на 370.000 баррелей меньше, чем за тот же период 2023 года. 

Отсюда возникает простой вопрос о том, что наращивание добычи может быть только в случае полного понимания того, кто эту нефть будет покупать. Очевидно, что саудиты это понимают и поскольку ближайшие перспективы не рисуют какого-то резкого роста потребления нефти вообще, то это может значить только одно – аравийская нефть будет вытеснять с рынка чью-то другую.

И как мы видим, уже прямо сейчас можно наблюдать за тем, за чей счет происходит пусть и не критический, но все же рост импорта. Пассив российской нефти, невзирая на более низкую цену, состоит как в проблемах с платежами, которые втягивают потребителя в совершенно непрозрачные и потенциально опасные схемы, так и проблемы с транспортировкой в Азию. Как все прекрасно знают, большая часть экспорта нефти в Азию идет через черноморские и балтийские терминалы и только меньшая часть вывозится с Дальнего Востока, а благодаря действиям хуситов, маршрут через Красное море стал чем-то вроде рулетки и потому нефть, идущая из стран Залива – не включает в себя пакета этих проблем. Удивительно, но потребители решили, что путинские приключения становятся все более неприемлемыми и потому – пересаживаются на нормальную нефть, как это было ранее.

Казалось бы, что нам до саудовской нефти? Но как было сказано в самом населе: «Есть нефть – есть россия. Нет нефти – нет и россии». И чем сильнее нет российской нефти, тем туже затягивается петля на шеях двуглавой курицы.

9 коментар до “Эффект жижи (Часть 3)”
  1. Все идет по плану ,развал рашки уже нарисован и раскрашивается красками,но …роль Украины в этом процесе сведена к роли приманки судьбой которой охотник не очень озабочен.Кстати,второй приманкой,для другой головы трехглавого дракона явился Израиль,а третьей запланирован Тайвань или Ю.Корея.

    1. > но …роль Украины в этом процесе сведена к роли приманки судьбой которой охотник не очень озабочен
       
      Так україці ж самі собі таку роль обрали. Критерії вступу до НАТО були відомі десятки років, але рух у напрямку відповідності цим критерія відбувається переважно з-під батога, і в режимі «крок вперед — два кроки назад». І навіть війна, і навіть повномасштабна війна не виявилися достатніми спонуками, щоби змінити свій підхід: https://www.facebook.com/vitaliy.shabunin/posts/pfbid02PhLn7tyrqGk8pVNCkH6VV893rQB17h1CFPdgrF4y1hTgB2MQRXcBCHycAGMm4Ezvl

      1. Ото ж,украінці ще не склались як едина нація.Ми е огризками совка,які за невеличку власну вигоду здають усі нематеріальні надбання,які можуть повернути краіну на шлях у перспективне майбутне. Кожен маленький хазяін не бажае об”еднатись з сусідом,щоб протистояти загальному злу. Нація індивідуалістів це дуже корисна справа,майже як у США часів фронтиру,але у протистоянні з націей”гвинтиків у державній машині” будуть величезні жертви і не факт,шо не будемо мати чергового Богдана Хмельницького з “вічним миром” з історичним ворогом.А потім знову сторіччя занепаду та тужливіх пісень.

      2. Шановний Олексо, Ви знову розмазуєте відповідальність на всіх!
        Про це можна було б казати, якби не було надзвичайно потужного впливу Московії.
        Невже Ви не розумієте, що абсолютна більшість (скрізь у світі!) плине за течією?
        Саме це дозволяє працювати варіанту, який вибовтав свого часу Геббельс. А він спрацював в умовах на той час більш цивілізованого суспільства (при тому, що пропагандистська машина московитів, на думку того ж таки Геббельса, ще потужніша).
        Тому постійне скиглення про “тупість простого наріду” – це вже “пережована” відмазка тих, хто не забезпечив інформаційну безпеку України.

        1. А де я написав про тупість? Це ж може бути й цілком свідома парадигма. Власний, свідомий вибір. Колега Юрий Юрий вище цілком влучно описав.

          1. Ви написали: “україці ж самі собі таку роль обрали” (роль “приманки”).
            Якщо Ви припускаєте, що це “цілком свідома парадигма”, то не вважати це тупістю якось нелогічно.
            А щодо посилання на коментатора “Юрий Юрий”, де він з відчаю повторює совкові штампи про “націю індивідуалістів”, то це “влучно” виглядає тільки для Хуйла.

          2. Ви, Олексо, мабуть не розумієте, що поділ України (наприклад 73-24) не просто вигідний, а дуже бажаний для тих, хто завиває про “громадянську війну”.
            І замість того, щоб визнати, що значна частка населення України була дуже ефективно обдурена (а зараз зомбується ще більш інтенсивно), обпльовуєте самі себе на радість Московії.

          3. І ще на додаток.
            Багато дописувачів бідкаються, що навіть страшна війна не прочистила мізки значній частині українців. При цьму абсолютно ігноруючи той факт, що перед широкомасштабним вторгненням рейтинг гундосого наркомана-педераста вже не перевищував рейтинг Порошенка. А що ж сталося? Не просто війна, а повна заборона (під прикриттям надзвичайного стану) телетрансляцій патріотичних каналів, яких і так було обмаль.
            Усі зауваження про те, що є ж Інтернет, тут не працюють, тому що в Мережі потрібно ШУКАТИ інформацію, а не просто натиснути кнопку. Це для 16% чи 25% все зрозуміло, а переважна більшість обдурених зовсім не переймається тим, щоб знайти докази свого хибного вибору, тим більше, що є ж телевізор. Та й в Інтернеті інформація подається (м’яко кажучи) “дивним” чином – відомо ж про скандали, пов’язані з пріоритетним розповсюдженням одних наративів і “притіненням” інших.
            Отож не будемо списувати все на недолугість електорату. Он, Поярков просто волає, щоб максимально постили його критичні до влади ролики через відсутність свободи слова в Україні.

  2. Ну зачем же прекрасную Украину представлять в роли приманки на охоте?? По последним раскладам Украина вкусила азарт процесса и сама ведёт славную охоту и весьма успешную. Её правильно бы представить в образе художника камнереза ,который заканчивает надгробие для лаптестана. Дело осталось за малым, – вырубить на камне последнии две цифры существования усопшего директора птицефабрики. Может 24 или 25.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *