Сегодня пришлось писать вроде бы очевидные вещи, лежащие на поверхности и не требующие дополнительных доказательств, но как оказалось, даже вполне вменяемые люди уже не способны их воспринимать. Поэтому повторю ещё раз, что мы, простые люди, имеем право высказываться эмоционально и порой даже не уравновешено, а все потому, что мы представляем сами самих себя и высказываем собственное мнение. Другое дело, когда что-то публично заявляет человек, облечённый государственными полномочиями. Он обязан знать цену своим словам и думать о том, как они могут быть донесены до публики и понятны ей. Именно поэтому надо либо молчать, либо говорить то, в чем ты полностью уверен.
В общем, если кто-то говорит о правах и свободах, имея за плечами государственные полномочия, он просто обязан знать как этот предмет изложен в основном законе – конституции. Как минимум, его речи не должны вступать в противоречие с нормами этого законодательного акта. Особенно, когда речь идёт об ограничении свобод. В конституции этот предмет выписан очень чётко и делать антиконституционные заявления – недопустимо. А если мало конституции, то следует вспомнить хотя бы слова гимна Украины, где сказано что именно мы положим за нашу свободу. Если и этого недостаточно, то придётся напомнить, за что именно Украина сейчас воюет – за свободу. В общем, если этого недостаточно, то добавить больше нечего. Думаю, что это уже какая-то область медицины.
А в продолжение темы о том, как наша власть относится к нормам конституции, мы приведём ещё один, свежий пример. Нет, речь идёт не о легитимности известного деятеля, а о том, что изложено в первой статье конституции Украины. Если кто забыл – напомню. Там говорится о том, что Украина является суверенным и независимым, демократическим, социальным и правовым государством. В данном случае обращаю внимание на третье слово, определяющие формат государства, а именно социальное. И отдельно замечу, что в этом определении нет слова «зелёное». Из этого следует, что социальная направленность внутренней политики является следующим признаком государства после суверенитета и независимости.
И вот в связи с этим, сегодня стало известно, что профильный комитет верховной рады подал бюджетное предложение, в котором предполагается сокращение бюджета на социальные нужды и оборону. То есть, законодательный орган предлагает уменьшить финансирование тех сфер деятельности государства, которые для него являются приоритетными и исключительными. И тут приходится вспомнить о том, что Украина имеет один из самых больших правоохранительных аппаратов во всей Европе, но ни один из них не отреагировал на явно антиконституционное бюджетное предложение.
По идее, после того, как стало известно о таком предложении команды товарища Гетьманцева, в здании верховной рады должны были приехать крепкие парни в балаклавах для того, чтобы вытащить эту публику на чистую воду, но ничего подобного не произошло. Просто интересно, нашлось бы у этих органов время и желания задать вопрос этим товарищам, если бы они вовсе отменили финансирование обороны воюющие страны или опять ничего не заметили?
В данном случае аргументация наподобие той, что в бюджете не хватает средств на эти статьи расходов, не проходит, и мы просто напомним о том, сколько раз депутаты повышали зарплаты и прочие выплаты для себя, правительства и других чиновников. На это у них всегда находятся средства. Буквально неделю назад они проголосовали за увеличение финансирования своих помощников и на это у них тоже есть деньги, на оборону – не хватает.
Что касается социалки, то тут примерно та же картина антиконституционной деятельности, но в данном случае социалка ударит по тому самому ядреному зелёному электорату, которому так хотелось поржать и который был уверен в том, что хуже не будет. Но в данном случае это неважно, а важно то, что стало модно подтираться конституцией, и делают это все, кому не лень. Наше дело напомнить об этом, а уже кто и как к этому относится – дело каждого. На этом тему закрыл.
Тема буде закрита тіки з розсадкой Зе-наволочі по нарах.А поки що актуальна тема інформаційного опору зрадникам та мародерам.
Лохорат зеленого давно за кордоном і їм просто срати на нашу країну, пора підніматися та зносити зелену наволоч, але немає голови опору. Це може бути, як опозиція так і збройні формування типу Азов, яке лідор здав у полон і тепер продовжує виконувати оманські угоди, може пора покінчити з лідором, його дефективними менеджерами та свинорилом стефою? Країна тріщить по швам, кожного дня мирський щось здає кацапам, а всі мовчать? Пора провести віче на майдані.
Не бачив закидів від Азовців до влади, навпаки, багатьом з них і далі “шоколадний барига” заважає, інші ж просто як води в рота набрали
Цитати із книжки-збірника “Жлобологія” —
Совок — це передусім прогинання. Особливо перед начальством. У той же час совок не пропустить жодної найменшої нагоди принизити когось, хто слабший від нього. Плазувати перед сильнішим і принижувати слабшого. Додам, що одна із іманентних ознак жлобства — це агресивність.
…
Сьогодні ми попали у великий занепад. І він для мене пов’язаний з найбільшим верховним жлобом України — з президентом. Бо він є зразком успішного жлобізму для багатьох українців. З нього пацани беруть приклад.
Тобто саме будучи агресивним, недорозвиненим, недалеким, з малою кількістю сірої речовини ти, виявляється, досягаєш найбільшого життєвого успіху. Для тебе створені золоті унітази і решта всього на світі.
Підтвердилося те, що саме розумова відсталість і дебілізм стали вже панівними рисами всього суспільства. Те, що було екзотикою, якимось маргінесом, раптом стало вже першорядним. Я уточнюю: слово дебілізм ужив не як медичний термін, а як метафору.
…
Треба, щоб ті несвідомі покоління вимерли. Пропалі покоління, зіпсовані, які живуть одним днем, ні про що не хочуть думати… Перше, що впливає на їхню свідомість і на життя, це засоби масової інформації — всі телеканали, які борються за рейтинг. Їхній контент — це, як правило, тупі серіали, купа вбивства і насильства. Жодної програми, яка б могла людину чогось доброго навчити.
…
Звернення до жлобів, що ви кажете… Нічого я їм не скажу… Це ж діагноз — жлобізм.
Я звертаюся до людей освічених, до культурних — гуртуйтеся, станьте справжньою силою! Знаходьте можливість творити і не полишайте цього.
….
Так чи інакше, це здебільшого були люди поза будь-якою культурою. Нові городяни — із обрубаними коренями та психологією мародерів.
У XX сторіччі цей людський зсув, принаймні в нашій країні, мав катастрофічні наслідки. Відбулося обидлювання міського світу. М’яко кажучи, його люмпенізація. Власне, тепер ми існуємо в країні, де остаточно перемогло жлобство.
Жлоб — це зразкова біологічна істота. Це звичайна людина — мінус духовні запити і цілі.
Це зовсім не залежить від того, як людина одягнена, де живе, якими володіє статками. Йдеться про домінанту її життєвих інтересів. Образно можна уподібнити таку людину живому шлункові, куди можуть поміститися і булка з чаєм, і відбивна із квашеним огірком, і будинок, і автомобілі всіх можливих марок, і заводи, і півкраїни, — власне, усе що завгодно. Цей шлунок еластичний та безрозмірний.
Соціальні засади, що ними послуговується жлоб, дуже нехитрі: мені можна, а іншому — зась, це належить мені, а більше нікому. Тобто ця людина принципово існує винятково в межах свого тіла.
Я вже давно не можу позбутися відчуття, ніби живу на окупованій жлобами території.
Ці люди, звісно, нічим від мене не відрізняються, в них та ж національність, вони існують у тому ж просторі, але його не люблять. Ні, серед них багато показних патріотів. Але насправді вони паразити.
Ще 40 років тому цей тип був звичайнісінький люмпен, який приїхав підкорити місто, сьогодні він може відрізнити Gucci від Armani й попросторікувати про специфіку молекулярної кухні. Люмпен, правда, теж нікуди не зник. Часом я бачу, як люди кидають сміття з вікон, а коли заходжу в ліфт, наражаюся на калюжі сечі. Її залишили, присягаюся, не гості Києва, а якісь мешканці цього будинку. У власній квартирі вони, напевно, не будуть сцяти на підлогу, а чинити так у громадському місці вважають цілком природним.
І це, до речі, ще одна ознака класичного жлобства: жлоб переймається своєю норою, своїм лігвом, і те, що відбувається за межами власного барлогу, його геть не цікавить. Коли з цих людей формується політикум, стається катастрофа національного масштабу. Бо територія їх цікавить лише як джерело власного збагачення, її геть не сприймають як простір спільного життя, отже, вона ніби й не потребує розвитку. Досить заявити на неї право й грабувати — скільки стане фізичного життя, адже навіть кагалом молячись у церквах на Великдень, у загробне існування жлоби не вірять.
– – – – – – – – –
А сколько их в Украине? Две трети населения, три четверти, четыре пятых?.. Сами решайте.
Ні краху, ні обидлювання міського способу існування (бо це – не життя) МИ відчуємо та побачимо в зимовому сезоні 24/25…
От тоді – хоть паржом! На кУтні, коли не буде напруги, тепла, води та каналізації.
Мобільний зв’язок, Інтернет – то всьо не тільки зайве, але Й шкідливе, як зомбоящик.
і дегенерати, по типу Ара, хам і я для ЦЬОГО роблять велике ніпрутнЯ, ще й закручуватимуть гайки…
Отвечая на ваш вопрос, ещё лет 20 назад я для себя решил, что таких людей у нас в целом значительно больше половины. Не хочется приводить соотношение в 76%. Попахивает товтологией и безнадёгой. Короче, такой Украины, о которой мы мечтаем, мы никогда не увидим. Особенно после этой войны, каким бы результатом она ни закончилась. Как-то в 2010 году в одном из городов востока Украины я спросил одного очень-очень не глупого человека: почему тот голосует за Януковича? Ответ: ну он же “свой, местный, может хоть дороги сделает”. В 2019 году я в одном из городов центральной Украины спросил у другого парня на своём родном русском языке: почему тот голосует за Зеленского? Этот трудолюбивый, добрый, уравновешенный украинец ответил: “може краще буде при ньому.” Вот и всё, что надо знать про нашу нацию. Мне жаль. Я очень хорошо понимаю, почему мы пришли к такому результату. С началом войны я не впал в шоковое состояние, я не был поражён зверствами оккупантов на украинской земле. Я просто понимал, что так будет. При этом считаю себя весьма посредственной личностью. Не обладаю никакими особенными талантами. Но даже в страшном сне мне не придёт в голову проголосовать за таких как Янукович и Зеленский и иже с ними. Эта цитата ваша из книги “Жлобология” – это приговор нашему обществу. Это всего лишь моё мнение, никому его не навязываю.
Хм.. а що гроші пенсійного фонду вже пролюбили? Швидко працюють, тварюки.
Податківцям підняли зарплату в два рази.