Или вот, у Трампа хотя бы какой-никакой (в основном негативный) опыт в экономике имеется. Здесь “зеленый” сильно проигрывает и “оранжевому” и практически всем остальным. И коню понятно, что экономика должна развиваться темпами опережающими соседние страны. Но с замораживанием инвестиций такая перспектива не просматривается от слова совсем. И все оттого, что интересы бородатых бабушек, которых слишком много развелось в этой стране, никак не пересекаются с интересами тех, кто создает материальное благосостояние. Эта тема нуждается в дальнейшем развитии (см. ниже).
Самолюбующийся “оранжевый” нарцисс обожает слушать свои собственные выступления, которые в период до эпидемии успешно собирали тысячные толпы. И хоть здесь не все так уж бесспорно, наверно им нравилась его манера. В отличие от него “зеленый” не трибун, а актер повторяющий заученный текст. Слишком уж коряво он изъясняется на живо. И хоть предпочитает записываться, когда можно бесчисленное количество дублей сделать добиваясь желаемого эффекта, но кое-что из экспромтов на пленке остается.
Следовательно вот он материал для сравнения с реальной ситуацией в которой оказались разные социальные группы по результатам работы его правительства. Здесь и армия и ветераны, и верующие, и интеллигенция, и рабочие, и крестьяне, и молодежь, и пенсионеры. И для всех их, чтобы убедить, надо подбирать несколько разные слова и разный материал.
И здесь универсальный рецепт типа “Армія, Мова, Віра”, в котором из трех позиций две крайне конфликтные, не пройдет. Как бы то ни было, а светиться в полевой форме президенту не обязательно особенно при передаче отремонтированной техники. Там и зампотеха с головой хватило бы. Тот по крайней мере помог бы в трудную минуту.
И о мове надо бы просто помолчать хотя бы до того счастливого момента, когда жовто-блакитный взовьется над тем самым дворцом в Ливадии. Гори они синим огнем Сочи, а особенно Бочаров Ручей, нам бы Ялту. Ну сколько можно на одни и те же грабли. Хотя бы ради памяти Нигояна, Жизневского, Хурция и многих других, которые на соловьиной не пели. А пока пользуясь незаурядными лингвистическими способностями говорить попеременно на всех языках народов населяющих это географическое пространство, которое постепенно с болью и кровью возвращает свою идентичность.
О той самой вере не ко мне, однако неплохо бы было дождаться пока ПЦУ консолидируется сама и выдавит потихоньку не мытьем так катаньем без шума и драки РПЦ за леса далекие и реки глубокие в места естественного обитания. Процесс то болезненный. И здесь то же самое.. не только христиане и не только верующие населяют Украину. Вот и задумайтесь, а надо ли руководителю государства столь явно заниматься одной из конфессий вместо того чтобы пытаться сплотить сторонников демократической и европейской Украины не взирая на то кому они молятся и молятся ли.
И вера в светлое будущее никак и нигде не просматривается. 4K $ учителям воюющей страны это явный перебор, за что по-хорошему надо под суд. Но ведь должен быть хоть какой-то план развития предпринимательской деятельности основанный на лучших примерах тех стран, которые не за пределами первой сотни, а в первой десятке по свободе предпринимательства. А вот под это кредиты можно было бы получить и хотя бы что-то из обещанного выполнить.
Вот тут народец подумал бы стоит ли на чужбину… Как ни крути там как правило кроме денег ничего не заработаешь. Все социальные лифты переполнены местными. Так что карьерный рост как правило не грозит. Понятно, что строителю или сезонному рабочему это не столь важно, но для тех, кто является частью утечки мозгов, проблема понятная.
Под конец о сроках. Реклама настроенная на определенную социальную группу дело расходное тем более с учетом того, что не все решения попадут в десятку. А значит надо ролики дублировать. Насколько это решение окажется приемлемо для разных кандидатов идущих на выборы покажет практика. Но вопрос стоит ребром – быть или не быть. Ведь как и с “оранжевым”, второй срок “зеленого” страна не выдержит.
Що то було? Автор пропонує без мови, віри і армії тихенько чекати аж до нових виборів зе??? Буде знищена вже країна, а ми будемо і далі казати: не ображайте совків своєю мовою, будьте популістом. Це і є шлях зе. Без мови, армії і віри. Шлях в совок. Скільки у нас таких кандидатів було на останніх виборах? Ви тільки що намалювали програму медведчука. Може і за нього запропонуєте на наступних “виборах” проголосувати? Виборча кампанія – це не тільки самі вибори, а й пропаганда також. І дороговказ для інших. Замість того, щоб пояснювати людям прості речі, ви пропонуєте обгадити все українське. Не забувайте, що молодь з політики бачить лише вибори. І ті лозунги, з якими кандидати йдуть, заходять їм прямо в мозок. Саме МОВА, саме АРМІЯ і повинні в умовах війни бути на слуху. І якщо вони не допомогли перемогти цей раз, то допоможуть країні вижити в майбутньому. І кандидат-не популіст викликає повагу. І на міжнародній арені також. Уважно прочитайте, що ви написали. “На мовє” пишуть тільки кацапи, які українську ненавидять. То може ви той…
Ні, автор пропонує змістити акценти з тез, які є конфліктними для суспільства, на речі, що стосуються кожного, що легко перевіряються власним досвідом.
Кандидат-непопуліст користується повагою у людей, які розуміють, як функціонує держава, хоча б на базовому рівні. Для решти це все нудно. Вони не хочуть розуміти елементарних речей, якщо це не стосується їх напряму. Тому і пропонується те, про що пише автор.
І, до речі, більшовики залучили до своїх лав широкі маси, офіруючи максимально простими гаслами – земля селянам, заводи робітникам, жінки всім, хто сплатив членські внески. В подібному плані це працює і зараз.
Згоден. Думаю, що Порох переоцінив консолідуючий ефект цих лозунгів у 2019 році. Напевно, що у 2015-2016 роках ці три компоненти сприймалися набагато актуальніше, але до 2019 року Телебачення промило мізки і штучно зменшило цінність цих лозунгів за допомогою “намазування на хліб”, “вартості борщових наборів” і “стомленості від війни”. В результаті, аморфна маса, яка “коливається з лінією партії” схилилася на бік “намазування на хліб”.
Для мене було шоком, що таких виявилося 73%. Думав, що їх значно менше. Думаю і Порох думав так само.
Цікаво, що Зе фактично привласнив результат роботи Пороха, бо “Кінець епохи зубожіння” – це досягнення Пороха. Можливо, що треба було лозунг змінити на “Кінець епохи зубожіння. Армія. Мова. Віра”
Эт-то вы зазря. Мертвечук как раз сейчас очень сильно нажимает как раз на мову, понятно – кацапскую. И не считает, что это не заходит, понимает, ссука, что без этой позиции – им швах. И Московский дьяволиат не собирается сдаваться – вон даже в суде прозвучало (за межнациональную рознь, Карл!). Где вера, а где нации – но тем не менее. И за армию – отдельная тема, сплошные палки в колеса.
Так что вопросы это правильные, нужна более действенная методика. И отказываться от этих позиций никак нельзя, хотя бы глядя на предпочтения МП, Х-ла, Мертвечука.
“И о мове надо бы просто помолчать” – Вже мовчали, а вам, панове все мало?
Весь час повертаємося до того самого питання:
“Вам потрібні шашечки, або їхати”?
Це думки про то, які лозунги вибирати (тобто тактика), щоб перейняти владу через вибори (тобто стратегія). Єфективність тих лозунгів що були вибрані 27%. Тому маємо те що маємо. Дивно, що треба все розжовувати.
Та я розумію, в який бік ви їдете, розжовуючи московські гасла. Мені потрібна українська Україна, а вам що? Сподіваюсь, не рюській мір, нє? До речі, про Нігояна ви збрехали. Подивіться, як він читав Шевченка на барикаді. Отут: https://www.youtube.com/watch?v=IEb-quFTC-Q
Тема останніх виборів на цьому ресурсі обговорювалася багато разів і дуже критично (наприклад, тут. Зокрема це стосувалося і самого гасла. Останній пост повертає до розгляду тієї ж проблеми виходячи з зовсім свіжого досвіду передвиборної кампанії що іде в США, де політтехнологи розробляють ефективні методи, які допомагають перемогти на виборах. Ні більше, ні менше. Де Ви тут угледіли “руцький мір”, московські гасла та інше так і не зрозумів. Дякую за критику. Хай щастить!
Де угледів? А от тут: “И о мове надо бы просто помолчать хотя бы до того счастливого момента, когда жовто-блакитный взовьется над тем самым дворцом в Ливадии”. Тобто слід, на вашу думку, відкласти українізацію, повернутися до сприяння двомовності, а фактично витіснення української з усіх сфер і стати в кінці цього процесу такою собі “Малою Росією”, чи не так? Як на мене, жодна передвиборча еквілібристика не може слугувати виправданням такого руйнівного курсу.
Я бачу що Ви не тільки читаете через речення, але і фантазіі свої мені приписуете. Я ж писав: “А пока пользуясь незаурядными лингвистическими способностями говорить попеременно на всех языках народов населяющих это географическое пространство, которое постепенно с болью и кровью возвращает свою идентичность”. Яку ідентичність? Це також треба пояснювати? І ні слова ні півслова про двомовність або Малу Росію.
Армія, мова, віра нікуди від нас не дінуться. Автор на хлопський розум. як для чайників, розписує які стратегію та тактику треба обрати. щоб виграти у ворога вибори. Читайте уважно, бо складається враження, що дехто запутався у трьох соснах і замість консолідуватися починає розбрат.Ще раз-читайте уважно та вникайте в суть написаного.
Ми вже чули про “дружбу народів”, яка не залишала місця для розбрата. Як на мене, консолідуватися варто на національній платформі. А щоб побачити, куди зникне мова, можете отут почитати: https://www.radiosvoboda.org/a/29053807.html
Вот с дружбой народов надо быть очень аккуратным, к друзьям нужно относиться трепетно. Ибо друзья важны и нужны. Но только настоящие друзья.
Мне 62, на дружбу народов, как это понимает раша, насмотрелся с детства. Когда повзрослел добавилось внимательное чтение даже пропущенного цензурой – суть братской любви и дружба народов мимо внимательного взгляда никак не проходила. Не говоря уж об общении на бытовом уровне. Я не говорю о нормальных взаимоотношениях между людьми разных национальностей, а именно народов, как целого. Одного сборника анекдотов вполне хватало – отношение на бытовом уровне как раз соответствовало.
Да, причем, официально – все братья навек. Но приезжаю на узбекский завод – и что я вижу: директор – нацмен, гл.инженер – обязательно русский, парторг – обязательно русский, комсомолец – нацмен. И так во всем и во всех республиках, особенно в проблемных регионах, как-то Прибалтика, Молдова, Кавказ, Ср.Азия и т.д.
Это я к чему – руцкий мир был всегда, есть и будет, до тех пор пока это не сломать и ни в коем случае не потакать(на ресурсе неоднократно и обоснованно утверждалось, что руцким, равно как и коммунистам верить – себя не уважать. От себя добавлю – ежели им протянуть навстречу палец – отхватят, как минимум по локоть. Да, и еще что-то там за Карфаген.
Согласен на 100%, сперва победить, то есть заниматься армией, а потом разбираться с этнической идентификацией. Отцы-основатели США, победившие Британскую Империю в войне за независимость не занимались придумыванием языка общения, оставили себе английский, и как показала история, были правы. Русский язык не есть собственность РФ-Московии, это также и язык Украины, и утверждением этого можно выбить почву из-под ног имперцев в РФ, рефлексирующих на “защите прав русскоязычных”.
Не согласен. Сам, к сожалению, в школе ни разу не изучал украинский язык, т.е. большие проблемы с орфографией и грамматикой, хотя читаю свободно с 6 лет и на украинском, и на русском. Но государственный язык должен быть один, а при условии, что второй относится к враждебному нам государству – тем более. А всем, кто предпочитает таки изъясняться на нем – так Конституция не запрещает(при условиии, что ты не госслужащий, и то, только на работе). А фраза – язык Украины(я уж не говорю о какой-то собственности на русский язык) – считаю в корне неверным, согласен с языком общения части населения Украины (можно добавить для уточнения – вследствие 300-летнего порабощения Украины). И все встанет на свои места.
Я тут ранее заметил, что именно МП, Х-ло и Мертвечук как раз таки делают упор на язык. Это спускать нельзя. Нужно улучшать и расширять методику работы в плане языка.
В том-то и дело, что во время войны нужно было делать упор именно на Армию, понятную для ВСЕХ и защищающую ВСЕХ в Украине. А вот вопрос Мови – был уже урегулирован Законами Украины, и нужно было просто их выполнять и обеспечивать выполнение без какого либо акцентирования. Тупо – есть Закон – его нужно выполнять. Ну и, естественно, разъяснять не только тем, на кого этот Закон распространяется непосредственно (на чиновников) но и пересичным громадянам. А что касается Веры – то тем более налягать на нее не следовало. У нас нет единоверия, как, например в Польше, поэтому, естественно, большой процент избирателей не сильно поняли этот акцент. Надежда на Кровавого Пастора, что он немного вправит мозги, и на этот раз такого прокола не будет. Армия наше ВСЁ. Сугубо ИМХО.
Это вы мертвечуку объясните за МОВУ, он как раз сейчас по ТВ рассказывет, как он это видит.
И про армия, к сожалению, понимают, а точнее совсем не понимают. С детства наблюдал страстное желание многих откосить от армии, плюс служба в большинстве частей не создавала популярности армии как таковой. Так что большая часть населения никогда в армии не служила (особенно женщины) и не понимала. Это была какая-то непонятная и неприятная абстракция. И в итоге имеем четырежды откосившего президента и народ, который ведется на усталость от войны и “главное перестать стрелять”. Здесь огромный фронт работы на котором и конь не валялся. Всех кого можно было сагитировать за армию – в основном это сделало Х-ло, но ведь большая часть ничего совсем не понимает, а часть – откровенные вражины. Армия – действительно наше ВСЕ, но нам еще пахать и пахать в сторону отношения к армии в том же Израиле. И тут главный вопрос – против кого нам нужна армия? Все стыдливо молчат – ведь проще согласиться, что ихтамнет, а все из шахт и военторга. До тех пор пока вещи не названы своими именами (с приложением доказательств) – не видать нам даже малой части тех, кто сегодня считает, что надо не стрелять и оно попустит. Так ведь никогда не попускало (история именно об этом и вещает) – но оно им надо, такие тонкости и сложности? Уж начто Порох правду-матку резал и Х-ло низводил – а парламент наш где был (законодательная власть, блин)? Так ведь никто из парламентариев и не икнул. А ежели тема не будируется, так ее легче легкого каким-нибудь очередным скандальчиком в небытие задвинуть. Нет, тут работать и работать еще, и за каждый ум драться.
В Польше помогает не единоверие – там есть и другие религии, а именно католицизм (да, доминирует, 87%), но среди которого таки нет мацковскаго патриахата. Тут им сильно повезло. Нам – нет. Не бороться с опиумом для народа мацковскаго разлива – нельзя. Они тут окопались давно, а со времен Сталина – так вообще под контролем ГБ, а позже – так вообще там вся верхушка с погонами. Верить, что они белые и пушистые и только несут слово Божье – себя не уважать. Налегать может и не следовало, но в этом направлении еще работать и работать, ведь они еще здесь и никто чемоданы даже не пакует – их еще и не покупали. Так что и здесь еще работать и работать.
Самое главное, все как-то забывают старую истину: битвы выигрывает армия, а победы одерживает экономика. А вот ее, бедную, именно сейчас и валят уже целый год не хуже, чем во времена Чивокуня. Если так пойдет и дальше, то даже помощь заграничных друзей не поможет. А кто мне напомнит о крупных международных деяниях ненешнего прзидента(зачеркнуто) презика? То-то количество друзей не растет. Хорошо, хоть не уменьшается – но это не его заслуга, там видать понимающие люди, терпят.
Не знаю, читает ли кто из окружения Пороха наши порохоботские мысли, но считаю что при любом способе прихода Гетьмана к власти тезисы верны, но работа над их популяризацией что до, что после – просто огромная, и никуда от этого не деться.
Будем смотреть. Позовут – будем помогать. Не позовут – все равно будем делать.
Согласен на 100%, сперва победить, то есть заниматься армией, а потом разбираться с этнической идентификацией. Отцы-основатели США, победившие Британскую Империю в войне за независимость не занимались придумыванием языка общения, оставили себе английский, и как показала история, были правы. Они сформировали именно политическую нацию, без упора на этнические различия. Русский язык не есть собственность РФ-Московии, это также и язык Украины, и утверждением этого можно выбить почву из-под ног имперцев в РФ, рефлексирующих на “защите прав русскоязычных”.
Підтримую Gruffurd та Ustym! Армія, мова, віра – це підтримують та цінують ті, хто і так все розуміє. Хоча я абсолютно не релігійна людина, 100% російське виховання та, відповідно, рідна мова російська. Тобто вже дві тези мене особисто не вражають. Але я розумію, що це потрібно для майбутнього України та погоджуюсь, що вони важливі. Просто розумію, оскільки я би і без них знав що робити і як голосувати. І нехай таких людей 15-25%. Їх не треба агітувати. Завдання – виграти вибори. Це технічне завдання. Тобто зацікавити та перетягти на свій бік максимальну кількість з 73%. І для них потрібні інші тези, простіші і зрозуміліші. 15-25% нікуди не дінуться, а з 73% потрібно технічно відтягувати голоси. І щоб вони не розбіглися по ОПЗЖ та Батьківщинам. Тому гострі кути не треба ще більше загострювати. Не забувати про “Армія, мова, віра”, а змістити акценти на речі, які об’єднують усіх, в тому числі недалекоглядних, простих, навіть бидло :). А вже коли (якщо?) завдання буде вирішено – тоді тихою сапою вести країну в потрібному напрямку, умовні 73% підуть, куди їх поведуть. Тільки потрібно враховувати помилки минулих років.
Стаття більш схожа на накидування на вентилятор, ніж на конструктив. І да, що автор що коментатори всі такі розумні заднім числом, шо аж страшно.
Продовжіть логічно вже свою думку, чого соромитись? “Пороху не слід було взагалі брати участі в виборах 2014 року, щоби не розколювати суспільство, у спірних питаннях мови, армії та віри”.
Мені дуже жаль. Росія кінчається там де кінчається російська мова.
Центровий, як раз ця стаття і є конструктив. І це було зрозуміло ще тоді, перед самими виборами. І опитування та різні екзіт-пули це показували. Багато хто критикував тоді саме стратегію передвиборного штабу Пороха. Вона була розрахована не на масового “середнього” виборця, а на умовно “розумнішого”, яких завжди меншість. І це дійсно була помилка. А у вас тільки емоції.
Акцент на мову обязателен.Кый-основатель Кыйива,Володымыр,Русь хрестивший,говорили на языке,который в Украине обьявлен государственным.
Многие коментируют эмоционально и это правильно. Но тут автор говорит не об эмоциях, а о технологиях. Главное в политике – получить власть. Остальное делается потом. Все реформы, в том числе радикальные продвигаются активным меньшинством, а основное стадо движется (пусть даже с глухим ропотом) в нужную меньшинству сторону. Вспомните, как при Порохе ввели квоты на соловьиную по ящику и на радио. Сначала все мычали и быковали. Пошли штрафы и, о чудо!, все ФМ-станции приспособились, а через год уже никто не мычал – всек воспринималось, как должное. В кинотеатрах сначала тоже бастовали. Ничего, прошло пару месяцев – и все фильмы идут в украинском дубляже – ведь можно бастовать, но денег-то заработать хочется.
Поэтому нужные темы АРМІЯ, МОВА, ВІРА внедряются долго, постепенно и методично. Главное, настойчивость и не сворачивать лет пять-десять. И через это время 70% населения будут сами незаметно для себя верить в этот нарратив.
Автор ведет речь о том, что АРМІЯ, МОВА, ВІРА оказалось интересным двум людям из десяти. Остальным было пофиг, лишь бы платили деньги и была шаурма в киоске. А то что сверху на киоске было написано КОФЕ, а не КАВА, большинству было фиолетово. Автор справедливо рассуждает о том, что патриот, увидев надпись, обязательно пристанет к баристе, типа, а чего это у вас на кацапском написано, тот ответит – какая разница. Патриот начинает кипятится и говорит – говори со мной на украинском, тот отвечает – ты что дурак? ты попросил кофе, я тебе налил – вали далльше куда шел, че ты ко мне пристал со своим украинским? Патриот начинает орать – а ну как спой гимн, гнида малоросская, бариста достает нож и втыкает его в бок патриоту. Конфликт на ровном месте, хотя до этого бариста мило улыбался клиенту и ничего не предвещало беды. Тактически патриот поступил верно, но стратегически он проиграл – ему не удалось украинизировать киоск с надписью КОФЕ.
Поэтому автор правильно предлагает включить технологии, чтоб взять власть – это самое главное.
Лозунг АРМІЯ, МОВА, ВІРА правильные, но не работает с точки зрения политтехнологии, как бы обидно это не звучало. А вот лозунг “какая разница, лишь бы жрать давали, а каждый пусть делает, что хочет” сработал – и власть уже у вас, но ведь не факт, что вы начнете выполнять лозунг, раздавая всем еду. Каждый не сможет делать, что он хочет, ведь есть законы, но вы же не акцентируете на этом внимание перед выборами. Вы просто говорите, “я всем дам свободу”, а придя к власти – уточняете: “дам, но в рамках действующего законодательства”, а законодательство предписывает говорить по украински. Может примитивно описано, но оно примерно так и работает.
Автор предлагает взять на вооружение технологию соперника, чтоб отобрать власть. А дальше снова вбивать в сознание АРМІЯ, МОВА, ВІРА, хотя бы и под глухое мычание. Упоротые ватники будут, конечно, хныкать, но большинство покорится. На крики из-за поребрика надо просто не обращать внимания, даже не реагировать.
Короче, нужна внятная и рабочая технология гарантированного возврата патриотов к власти. Если опять взять на вооружение АРМІЯ, МОВА, ВІРА – будет провал.
Трясця! USTYM та інші Victor’и, а в чому взагалі суть конфлікту кацапів з Україною! Чому відвалилась дірка з кримом? Бо це території суцільного рускоязичія і рускодуманія. Лугандон – суцільна міська агломерація. А якою розмовляють у наших містах? Усі знають. Крим – суцільний совковий гарнізон, набитий, до того ж, колишніми савєцкімі афіцерамі. І теж – поголовне язичіє. Що утримало Дніпро, Запоріжжя і навіть Одесу в Україні – те, що це острівця «язика» в суцільному україно-суржикомовному морі сільської України. Договоритись до того, що мова є фактором роз’єднання – ну це вже чиста денеерівщина!
Поділяю Ваше обурення і згоден, що мова єднає. І краще було б щоб усі володіли і користувалися. Але на жаль це не так. А до того як на батьківщіну повернуться Схід і Крим вибори треба вигравати. Так що Ваше “трясця” вже зовсім не за адресою.
Мова єднає, якщо ти не вдома, а десь, може, в Африці!
Я вважаю, що мова не має бути чимось одним (або/або).
Чим більше мов ти вживаєш в житті, ти багатше твій світогляд, тим більше ти розумієш того, з ким спілкуєшся. Деякі країни Європи мають аж три офіційної мови!
Може треба зробити так: якщо ти примітивний лох, то гадаєш тількі на кацапському, а якщо ти культурна людина, то можеш розуміти і розмовляти на всіх слов’янських, а також по якоюсь Європейською мовою?
Дякую за слушну увагу. У матеріалі було написано про європейську Україну….
Емоції заважають тверезості розуму. Для впровадження мови потрібен ресурс, і цей ресур – всі гілки влади. Багато ви без ресурсу наробите? Це як пробивати головою стіну. А Устим пропонує технологію отримання цього ресурсу. Може це трохи підтупно, але до біса джентельменську поведінку коли маємо справу з ворогом.
Запорожье устояло потому что сепары, рыги и комми оказались страшно ленивыми и вышло их очень мало. Студенчество просто порадовало – хоть сегодня много студентов повелось на Зе, но на рыгов – точно нет. Ну и, слава богу, не было кого-нибудь типа Стрелкова со товарищи. А вот старшее поколение – те на рыгов до сих пор ведутся (до 50% может быть). Язык и нация – не главное. Знакомый преподаватель (таки русский по рождению) сразу же пошел служить, хотя еще непонятно было чем и как будут вооружать, одевать, просто кормить. Спасибо волонтерам, которые действительно волонтеры – много вопросов помогли закрыть. Но в самом начале – не было ничего, кроме людей, считавших себя Гражданами Украины.
Супер! Щоб виграти вибори будемо єднатись довкола «язика»? В 14-му Порох отримав більшість, бо за нього вписався «народ», який прагнув миротворця. Зараз тема миру десята, треба обіцяти по центнеру сала на душу насєлєнія – інакше нічого не світить.
Маніпулювати електоратом, звісно, треба. Аби лише ресурси та відповідні фахівці для цього знайшлися.
Головне ж, після перемоги у виборах, не робити тих дурниць, що зформульовані автором як передвиборчі гасла та акценти.
Мовна політика в жодному разі не має бути агресивною. Вона є агресивною з російського боку, що викликає агресію у відповідь.Але ж ми вже були свідками м’якої українізації в 90-ті роки через телебачення. Вся країна дивилась “Альфа”, “Даллас”, серіал про Еркюля Пуаро тощо в українському перекладі, спортивні репортажі. І це було дієвим. І якщо у нас 73% виборців є телеглядачами на рівні наркоманії, то на проукраїнських каналах (так, я знаю, що їх мало) має бути такий контент, який би приваблював глядачів – розважальні програми високої якості, закордонні серіали з українським дубляжем, кращі українські фільми. Адже український дубляж був на порядок кращим за російський. Я не знаю, що показують на проукраїнських каналах, бо телевізор не дивлюсь взагалі вже років 15. Але тільки більш цікавими, ніж на проросійських каналах, передачами можна привернути увагу телеглядачів. А коли канал уже ввімкнутий, то за інерцією подивляться й якусь аналітичну програму, новини тощо. Я не телеглядачка і,звичайно, не фахівець у питаннях телебачення, але впевнена, що українському телебаченню потрібнмй якийсь новий, незвичний формат, який би відрізняв його від російського у вигідний бік. І це, на мою думку, не дрібниці.
Згуртовувати людей на національній платформі не вийде. Ви програєте у боротьбі за владу. Яким би це образливим не здавалось. Не вийде технологічно. Ви згуртуєте двох людей з десяти.
Ви не згуртуєте “тьотю Клару” з одеського базару, бо їй аби курей продати та потім турецький серіал подивитись, решта її мало хвилює.
Ви не згуртуєте “інстаняшку”, якій важливі відосики в ютубі та абонемент у фітнес-клуб, а також її хлопця, який заробляє тим, що ганяє тачки з США. Вони щасливі в своєму світі, потихеньку збирають гроші на двушку на Позняках та влітку катаються по Туреччинах, Єгиптах та Таїланду.
Ви не згуртуєте татка Зелі, бо таких людей з печерно-соціалістичними поглядами, що застрягли десь у 90-х, насправді багато в Україні.
Ви не згуртуєте вірменина Ашота, який має перукарню та сам стриже людей. Йому байдуже кого стригти – що при білих, що при красних – волосся ростуть у всіх при будь-якій владі.
Ви не згуртуєте хіпстера-киянина, йому головне закрити сесію, дотриматись трендів, купити червоні мокасіни, курити айкос та вештатись по модних тусах.
Ви не згуртуєте угорців, що живуть на Закарпатті.
Ви не згуртуєте поліцейсько-сбєушно-прокурорсько-судову-митну-прикордонну-бурштинову-карпатськолісову-житловокомунальну-дорогобудівельну мафію – їм це не цікаво, тут аби схеми працювали, нічого їм міняти не хочеться.
Ви не згуртуєте олігархів та їх обслугу, хіба шо як спонсорів, щоб потім їм віддячити якимись ласими активами.
Ви не згуртуєте заробітчанина – ваша боротьба за владу його не хвилює – він дальнобоєм у Польщі заробить такі гроші, які офіс-менеджеру у Прилуках тільки сняться.
Зрозумійте, у національної платформи в сучасній Україні дуже вузька електоральна база. Ви наберете 10% активних прихильників, та 15% пасивних співчуваючих, які будуть за вас, але на барикади не полізуть. Ви програєте вибори. Не хочуть люди, навіть чистокровні українці, насильно надягати вишиванки та шаровари і танцювати гопака. Не ті часи.
Всі вище перелічені члени нашого з вами суспільства обрали у 14 році Пороха тому, що злякались. Злякались, що прийде якійсь кацапобурят або орки-бандюки та відберуть їх лагідний маленький світ.
У нинішніх умовах ці люди оберуть не національну платформу, не оселедці з чубами, не армію-мову-віру, не Зелю (бо нездатний), а оберуть опзж – “крепкіх хозяйственников”, які просто пообіцють стабільність – це значить, що нікому з них не доведеться нічого міняти, ні “тьоті Кларі”, ні олігархам, ні прокурорам, ні мєнтам, ні хіпстерам. Вони за це проголосують. За спокійне звичне життя.
Ви пропонуєте надягти вишиванки та всім напружитись у будівництві нової щасливої національної України – олігархам розкуркулитись, мафії розплакатись та почати вести праведне життя, заробітчанам повернутись і т.д. Ніхто цього не хоче. Ніхто не хоче нічого міняти.
Можливо одразу після Майдану у 2014 році національна платформа й спрацювала би. Вона і спрацювала. Тоді. Але не зараз.
Шлях до мирного отримання влади – тільки технології, тільки маніпуляції електоратом. Гнучкість та економіка. Проявити воєнну хитрість. Отримати владу, укріпитись та потім реалізовувати стратегію із системного перетворення України. Буде важко, вам будуть крепко опиратись, що еліта, що плебс.
Інший шлях – вуличне повалення влади. Але там працюють інші схеми.
Браво! Якщо й після цього допису хтось щось не зрозумів, то годі і пояснювати.
Брависсимо!
Много было сказано по языковому вопросу, но почему-то никто не вспомнил, что обязательное украиноязычное содержание на телевидении, радио, в газетах замещает вражескую пропаганду. Если нельзя выдавить российские каналы как таковые, можно заставить их уйти, потому как они не могут выполнить условие украиноязычного содержание.
Тоже самое касается и ПЦУ – перетягивая на себя верующих от УПЦ МП, она отрывает их от мордорской пропагандистской соски.
А кроме того, деньги получают те, кто создает украиноязычное наполнение телевизора, вместо покупки сериалов из мордора. Деньги не уходят в мордор через УПЦ МП, а остаются в украинских общинах.
Так что и язык и вера – очень даже на хлеб намазываются.
А армия – так даже в совке рассуждали про “кто не хочет кормить свою армию, будет кормить вражескую”.
По поводу украиноязычного содержания на мертвечуковских каналах – да ложили сейчас они на это, часами молотят. А вот украиноязычный продукт – последнее время радует увеличение музыкальных коллективов поющих на мові (и много дельных групп, и ,что характерно, не лезут в депутаты). А пример есть совсем недалеко – Турция совсем недавно занялась этим вопросом – и на сегодня у них есть и своя эстрада и кинематограф. Правда и денежки они туда ввалили побольше и любители руцкаго мира им не мешали, но, главное, если этим вообще не заниматься , так и не будет ничего.
“да ложили сейчас они на это”
СЕЙЧАС
Одним из ранних признаков предстоявшего развала СССР стала популярность группы “Червона рута”. Плюс “Сябры”.
Кто поет по-украински, тот, может быть, и чувствует себя украинцем.
Я, греко-католик, підтримую створення ПЦУ. Бо розумію, що РПЦ-МП це церква ворога. Котрий уб”є солдата, заробить на похоронах та відправить кошти в Москву на патрони для нових вбивств українців.
Я, українець, знайомий з узбеком з Киргизстану, котрий говорив мені так: “Путін збирається захищати російськомовних. Я розмовляю російською, батько дуже погано. То Путін буде захищати мене від батька?”Мовне питання вирішується просто. Перший рік переводимо на українську ВСІ ясельні групи дитсадків, наступного — молодші, потім середні, старші. За 4 роки маємо україномовні всі перші класи шкіл, за 15 років вся молодь україномовна. Хочете російської? Запросто. Як іноземну. На вибір батькам: російська чи англійська, німецька, Французька? Ви що б вибрали своїй дитині?
Прості рішення часто-густо тягнуть за собою достатньо не прості наслідки.
Саме такі наслідки ми маємо ліквідувати сьогодні. Окрім усього іншого.
Тому, перш. ніж заявляти про прості рішення, порахуйте спочатку до десяти, а потім до ста.
І ще раз продумайте. Писати ж раджу лише через тиждень.
А еще рекомендую спецшколы – за совершенно отдельные деньги.
Идея с детсадиками кажется очень разумной. Может и не так быстро, как предлагает автор. Но это должно подействовать.
Domino | 3rd Июль 2020
Отримати владу, укріпитись та потім реалізовувати стратегію із системного перетворення України
—
Весь Ваш комент суперечить от цьому, останньому твердженню. Отримати владу для чого? Щоб повторити шлях 2014-19, з тим же результатом? Якщо прийняти усе так як Ви змалювали – виходу з цього глухого кута немає. Взагалі то він є – для системного перетворення потрібен певний політичний режим років на 15-20, по-іншому, диктатура. Але це не наш шлях.
Люди добрі! Ви хочете отримати владу на пропозиції “сала народу”. Забуваючи про те що це ОДНОРАЗОВО. Чому українці ненавидять депутатів? Бо вони на брехні (популізмі) стають до керма і крадуть, крадуть, крадуть. Те, що пропонує автор, це калька з усієї попередньої політики в нашій державі. На@бати народ, щоб дорватися до влади. Бо народ – це бидло необразоване. І всі це розуміють. Бреше – буде красти. Вперше у нас утворилася Партія, у якої є державницька Позиція. Це заділ на майбутнє. І нехай вони програли популістам цей раз, але ви в них вірите! І не забувайте, чому програли! На чорний піар були кинуті сили цілої держави.
Так, потрібно було щось і для тупих людей. Потрібно було роз’яснювати людям, що відбувається у державі усі роки і чому. Пояснювати тупим з чим боремося і чому. І чого прагне ворог. Тут помилка, а не в мові і армії.
Швидко тільки діти робляться.