Но обратим внимание теперь уже не на форму этого выс… высказывания потока сознания, а на его суть. Вот этот перекормленный «офис» решил ввести материальный ценз или квази-кастовое общество. Если у тебя зарплата ниже 34 тыс, то в таком случае конституционные обязанности – твои, греби их совковой лопатой, а если выше – стой в стороне, плюй семечки и отдавай команды, мол, как там лопатой надо действовать и придумывать разные уловки, чтобы «те, которые» не бросили лопату и не разбежались, а тем более, чтобы тебе этой лопатой не попортили портрет, который уже в телевизор не умещается. А это как раз то, о чем мы пишем последнее время. Это – не их война, это – не их страна, это – не их заботы и сейчас они предлагают закрепить этот статус законодательно, натужно справив нужду на Конституцию, как они это делают уже долгое время.
Но тут возникает массам моментов. Оказывается, что они сами себе назначают зарплаты от потолка и могут нарисовать хоть 34 тыс, хоть 340 тыс, невзирая на то, что они – калиброванные бездельники и в 90% случаев даже не понимают сути того, чем занимаются. Есть у меня такой знакомый, который высказал мудрую мысль, а именно: «Что же я буду делать, ведь кроме как руководить, я больше ничего делать не умею?» И вот они себе назначают зарплаты так, чтобы не идти на фронт.
Проще говоря, они не исполняли, не исполняют и не собираются исполнять своих конституционных обязанностей по защите суверенитета и территориальной целостности Украины. Просто они понимают, что рано или поздно кто-то задаст вопрос о том, что делает этот батальон, а вернее, эта бригада здоровых, откормленных мордоворотов, которые до отказа собой забили «офис» и которые жрали «Мивину в первые дни вторжения»?
Ведь если даже выдать каждому из них не по автомату, а по лопате, и поставить рыть окопы, пользы от них будет куда больше, чем сейчас. А им же этого не хочется, поскольку в окопах – ни спа салона, ни барбершопа, ни маникюра – нет гарантировано. Они считают, что с них достаточно того, что они не ходят в Бриони, а переоделись в ползунки стиля милитари. Поэтому офис решил, что надо так организовать все эти мероприятия, чтобы это было похоже на адаптированную версию сериала «Богатые тоже плачут». Они так сейчас плачут от смеха, силой сдерживая себя, чтобы не рассказать про эбонитовые палочки, но хотели бы закрепить это законодательно.
Только вот из этого следует еще один, уже совсем неприятный для них вывод. Наши военные, на данный момент, имеют зарплату повыше 34 тыс и в таком случае, вполне могут сказать: «Минуточку, согласно этой норме мы тут находимся незаконно мобилизованными!», и будут правы, поскольку в эту игру можно играть вдвоем и более. Офис давно и последовательно творит дичь либо по причине собственной убогости не понимая последствий, либо последствия эти желательны и все делается намеренно и возможно, тексты подобных «предложений» пишут не в том офисе, что на Банковой, а в том, что на Лубянке.
В общем, вот эта эпопея с изменениями в закон о мобилизационных мероприятиях и мобилизации, стала такой себе лакмусовой бумажкой, которая показывает глубину невежества и вредоносности, в которую погрузился «офис». Эта дичь полагает, что на нее просто нет управы и что она настолько уже подменила собой легитимную власть, что может вытворять что угодно, без малейших последствий. Ну что же, Муамар тоже так думал и Николаэ, только они были куда умнее «офиса», и к тому же, имели больше оснований для таких мыслей. Однажды «офис» пожалеет о том, что не остался ларечником на разливайках.
“Офис”, может быть, и пожалеет. А вот пожалеют ли 73%-та “мудрого, простого нарiду (с)”? Я очень в этом сомневаюсь…
Пара слов о проблемах мобилизации. Помимо данной статьи, в одном из прошлых текстов прозвучала интересная фраза:
>все упомянутые выше лица вообще никак не собираются примерять на себя действие этого закона и соответственно – военную форму
Разумеется. Это война бедных. Сейчас на УП (да, я в курсе, что это инфопомойка, но тем не менее) опубликован очередной слитый журналистам законопроект (он достаточно подробно разобран в этой статье на ЛО), согласно которому бронь будут давать только тем, кто платит подоходный налог от 6 тыс грн + ПДФО от работодателя, в общем на круг это 14-15 тыс. грн с человека в месяц. Очень хорошая инициатива. То есть, чтобы иметь право жить и не волноваться, достаточно просто быть богатым и с легальной работой в госорганах или компаниях, так или иначе связаных с ними. Ну, вы поняли, кто подпадает под эту категорию. “- Это что, народ? // – Хуже, это лучшие люди города!” (с)
Что любопытно, у орков точно такая же ситуация. В одном из тг-пабликов мне попадался скулеж зеток от того, что бизнесмены и прочие открыто называют войну утилизатором для нищеты и быдла, которое бежит туда за деньгами. В Украине с деньгами хуже, бизнес трусить возможности тоже нет, поэтому новобранцев пытаются загонять палкой – просто чтобы не платить.
Теперь второй момент, по поводу предыдущего законопроекта о мобилизации полумиллиона человек. Законопроект тоже шедевральный, там снимаются все и всяческие брони, отсрочки, признаются годными ограниченно годные и инвалиды 3 группы – без пальцев, тугоухие, с ногами одна короче другой, парезники, одноглазые и т.д. Это не штурмовики и даже не линейная пехота. Название такой публике есть только одно – фольксштурм и, напомню, использовался этот самый фольксштурм в 1945 для защиты Берлина. Использовался неудачно. Но кто-то из зеленых, видать, услышал и воодушевился – какие, мол, возможности открываются.
Почему так много? Устами Залужного определена численность необходимого пополнения сухопутных сил – это 20 тыс. новобранцев в месяц. Путем несложной арифметики мы получаем одномоментный набор сразу за 2 года. Зачем столько? Ответ может быть только один – на лето 2024 нашей зеленой властью готовится контрнаступление-2. А поскольку западные “друзья и партнеры” не только не дают технику и оружие, а даже не прекращают блокаду, понятно, что воевать хотят людьми, по свинособачьему образцу. И это снова возвращает нас к вечному вопросу: что ценнее – территории или люди? Если люди (как написанов Конституции), то контрнаступление-2, тем более такими силами (инвалиды, ага) – безумие. Если территории – то какой результат для страны будет, даже если удастся что-то отбить? Силы Обороны Украины сейчас составляют порядка 1 млн чел. Добавим к этом уще полмиллиона и еще грубо полмиллиона убитых и раненых. Население Украины сейчас – это примерно 30 млн. Вычтем половину женщин, останется 15 млн мужчин. Выкидываем мальчиков и стариков, остается 5 млн. Это и есть наш общий мобрезерв. Минус 2 млн и еще 500 тыс чиновников, МВД, всех прочих ведомств – и мы получаем что каждый второй украинец либо воюет, либо ранен, либо убит. Крошечная (70 млн населения) Германия, воюющая против всего мира, потеряла около 6% населения. Украина, сражающаяся при поддержке всего мира и под мудрым зеленым руководством, потеряла 20% населения эмигрантами и 3,5% на войне только на данный момент. Мы не будем оглядываться на россию – если тамошее замкадное быдло вдруг подохнет всё и сразу, в кремле откроют шампанское. Но речь сейчас идет об Украине! С чем мы останемся, если людей будут гробить так, как у нас привыкли?
Мне могут возразить – останутся женщины. Они родят детей и вот тогда-то всё будет ОК. Согласен. Но тут сразу 2 вопроса – от кого они будут рожать детей в обезлюдевшей Украине (раз) и они разве они УЖЕ не рожают детей – но в Европе от европейцев (два)? С чем Украину планирует оставить после себя зеленая шобла, набивающая себе сейчас карманы и радующаяся, что их это не коснется? С чувством глубокого удовлетворения?
Справедливости ради, надо сказать и про блохастых жителей болота. У тоже не все радужно. Фронт встал, денег в стране всё меньше – еле хватает чиновникам. Режутся все статьи бюджета, прямо не относящиеся к войне. Среди орочьих солдат и их самок нарастает глухое недовольство. Это еще не 1917, но 1916 год уже определенно наступил. Думаю, именно об этом и твердят наши “уважаемые союзники и партнеры”, уговаривающие зелень сидеть в глухой обороне и ждать нужного момента.
Дак проблема давняя и вполне себе осязаемая – практически вся власть и те, кто имеет доступ к финаносовым потокам, а также частично те, кто имеет крупный бизнес на территории Украины, рассматривают эту территорию исключительно как поле для обогащения без выстраивания каких-то долгосрочных перспектив и упаси бог – развития. Это исключительно сиюминутная выгода, дабы нагрести как можно больше и спокойно уехать в “нормальные” страны для комфортного проживания, наплевав на то, что станет с Украиной и её интересами. Собственно наличие вторых и третих паспортов у всей этой публики весьма красноречиво показывает где они видят свою “родину” и собираются растить семью. Пока этот расклад не будет сломан, каких-то положительных изменений ждать не приходится. А вот как ломать – это уже очень сложный вопрос. Насильно патриотом не станешь, нужна такая система, когда воровать станет не выгодно или крайне опасно, а развитие своей страны окажется более перспективно, чем украсть и сбежать из неё. И самое главное – это должны понимать и претворять в жизнь если не все, то большинство людей, живущих в Украине. Одиночные активисты просто не в состоянии что-то изменить, слишком высоко противодействие.
То може провести селекцію через мушку?
З повагою Ігор.
> Наши военные, на данный момент, имеют зарплату повыше 34 тыс и в таком случае, вполне могут сказать: «Минуточку, согласно этой норме мы тут находимся незаконно мобилизованными!», и будут правы,
Ось і вбудований механізм ротації. 🙂 Навоював на певну суму податків на рік — вільний іти на ротацію.
> квази-кастовое общество. Если у тебя зарплата ниже 34 тыс, то в таком случае конституционные обязанности – твои, греби их совковой лопатой,
М-м-м… А що, суми сплачуваних податків це щось таке, з чим людина народжується, і все? Як стать, чи колір очей? Що, Конституція обмежує громадян в тому, щоби робити більше корисного для інших, отримувати за це більше доходу, й платити з нього більше податків?
Оборона країни — це командна робота. Хтось докладає багато зусиль, щоби працювати, докладав багато зусиль для власної освіти, щоби навчитися робити саме щось цінне, платить податки, й дає країні можливість платити зарплатню військовим, закуповувати зброю, боєприпаси. А хтось хоче байдикувати, перекладати щось із пустого в порожнє (або заробляти, але ухилятися від сплати податків), і не брати до рук зброї? Це так повинно працювати? Це командна робота? Ми так кудись прийдемо?
По вашому депутати та інші чиновники, які малюють собі та своїм “консультаткам по сексу” будь які зарплати, чи всілякі кварталівці, яким з бюджету насипають мільйони на серіали та марафони, найбільше заслуговують на те щоб не підставляти свої пики під кулі снайперів? А якже вони платять податки, тобто повертають частину грошей,. які перед тим отримали з бюджету! А ось електрики, які зараз цілодобово підтримують в умовах війни на плаву нашу енергетику, на таке не заслуговують, бо отримують тільки 15-20 тисяч. Це не заради красного слівця, реально зараз в мережах не вистачає кваліфікованого персоналу, оскільки багатьох мобілізували, залишивши молодих та зелених (в нормальному значені слова). Тому не дивуйтеся, коли через відключення електроенергії не тільки будете сидіти в темряві, а й не зможете побачити на улюбленому марафоні пику лисого орденоносця, який точно має зарплату вищу ніж 35 тисяч і снайпера може не боятися.
На бюджетників таке розповсюджуватися не повинно було би.
Але в цілому така формалізація дійсно виглядає дивно. Більше схоже на чергову провокацію срачу.
Позорище какое-то
Ця зелена “ідея” хибна в самій основі, оскільки такими “квазіекономічними” інструментами ніби намагаються підняти мотивацію захищати свою країну. Пригадайте часи субсидій, коли доходи у декого були на межі оголошеної суми: то є право на субсидію, то за півроку нема, потім знову є, і так по колу. Тоді тільки намагались їх приховати, а тепер почнуть їх штучно піднімати. А хто має таку можливість? Та й населення буде зайняте цікавим “змаганням”, а в армію попадатимуть невдахи. Що в принципі підірве рівень підготовки та кваліфікацію наших захисників, і тоді отримаємо щось на зразок СА.
Вихід, якщо діяти економічними механізмами, є лише один – піднімати дохід військовим нижньої ланки, щоби був конкурс серед бажаючих, а командири мали можливість обирати найкращих. А оскільки час вже втрачено, ситуація з мобілізацією на межі, не писатиму на якій, зелень перед “дембелем” відчула своїм нижнім мозком, що підгорає, то й шукає рятівника так, як вміє – на рівні стендапера.
Це все чистої води провокація, і на жаль, не остання.
Тоді будь ласка автор відповісте на питання – що робити з тими хто не хоче воювати? Адже національне законодавство не може суперечити підписаним міжнародним конвенціям і угодам. А там написано що кожному гарантується “право на життя” і “свобода пересування”. То де вони ці права? Коли запихають людей в буси і на ЗСУ, то це явно не відповідає праву на свободу і життя. В конституції прописано “що захист країни – це обовʼязок кожного громадянина”. Як відмовитися від громадянства, адже в нас наче рабство відмінили, не так як це було у селах при “совку”? Є лише можливість війти з нього, набувши нового. А набувши нове можна лише після того як виїхати за кордон і отримати посвідки на постійне проживання в тій країні де хочеш. Но кордони закриті та відкриті лише для певних категорій чоловіків і всіх жінок. Тож де тут рівність перед законом? В законі про мобілізацію чітко прописано, що чоловіки мають права виїхати за кордон якщо вони виїжджають більше ніж на 3 місяці. Та інтелекту у тцкників вистачає тільки на першу половину закону, а вже друга – важко дається. І більше вирогідність що тебе загребуть або якщо поталанить то запропонують за “подяку” не створювати перешкод ( і ці суми звісно теж по силах лише тим хто має на це “можливість”), ніж виконають умови того ж закону. Я свій вибір вийти з громадянства України зробив ще в 20р., після того як в 19р решта 73% зегівна зробила свій цивілізаційний вибір. І якщо я маю визнати демократичний вибір суспільства, то тоді і решта мають визнати вибір інших. У мене він між жити в тихій, безпечній, заможній країні разом з моєю сімʼєю будучи спеціалістом з високою зп навіть для Європи. Чи в армії, захищаючи 73% суспільства яке зневажаю, з зп в рази менше ніж зараз, але з честю – з “честю” отримувати аж 2700 від держави в разі поранення, чи моя родина “може” отримає суму що дорівнює 2-3 моїм зп у разі найгіршого випадку. Здається вибір простий.
Може так статися, що в *новій* країні будуть свої 73% яких Ви зневажатимете. Знову шукати іншу країну. Коли зупинитись.
Поки не знайти те що відповідає твоєму світогляду і життєвим інтересам. Ви коли приходити в автосалон вас не зачиняють в машині яка вам не подобається, або може в старій совковій машині яка дісталася від батьків, зі словами – «ви маєте їздити лише на цьому авто, бо його обрали 73% наших покупців, навіть більше – маєте не спати ночами і захищати його від кретинів-грабіжників». Ні ви підете в інший салон – салони і будете обирати те що вам подобається і підходить «по гаманцю». Бо в вільному світі, є таке поняття як «свобода вибору». А не так як моя мати з совковою рабською ментальністю – «Да куди ви поїдете? Кому ви там потрібні? Як ви там без мови і житла?» В її житті були тільки 3 види шпалерів, 2 види авто і все. Вона не може збагнути що якщо в мене контракт і мене запрошують – то потрібен. Якщо я вивчив тут українську – то зможу вивчити там іншу мову, якщо заробив тут на кв – то і там заробляю на житло.
2 Igor : Ну если вы приняли выбор в 20 и вышли из гражданства Украины, так чего на ЛО быть и писать посты. Наслаждайтесь жизнью в новой стране, там спокойно. Ну и как написал участник ниже, пускай вас там не посетят их 73%, а то надо будет бежать дальше.
Як би ж то. В 20р я знайшов роботу там, щоб зробити все правильно і офіційно. Та через клятий ковід і зараз через війну зачинений тут, не маючи цілком легального способу виїхати (точніше маючи, та в тцк чомусь ця частина закону мало гребе). А це важливо для моєї роботи.
Представьте себе, люди собирались жениться, рожать детей… Возможно ковид тоже повлиял на их планы. И тут война.
А представьте, что среди тех кто пошел воевать прямо в первые дни было очень много тех, кто за Ze не голосовал.
А еще на фронте оказалось немало владельцев бизнесов, которые зарабатывают поболее.
Вы конечно имеете право на свое мнение и свой выбор, но вы делаете выбор в рамках имеющихся возможностей, если возможности не соответствуют вашим желаниями – тем хуже для вас, а не для возможностей.
И кстати, прописанные в Конституции упомянутые вами право на жизнь и прочее неразрывно идут в комплекте с обязанностями в том числе по защите страны. А эти обязанности могут лишать вас определенных прав. Например в военное время.
Или вот например заколюченные в тюрьме теряют прописанное в Конституции право на свободное передвижение. Значит права в Конституции не безусловные, не находите?
Подводя итоги – я где-то понимаю ваши чувства по поводу выбора в 19-м. У меня возникли похожие чувства в 19-м, но после серьезных размышлений я все-же пришел к выводу, что Украина и зелень – не одно и то же. Но что-то мне кажется, что за вашими рассуждениями “я не хочу не иметь ничего общего с zeбилами” кроется что-то другое, возможно вы сами боитесь себе признаться, хотя оно вполне распознаваемо со стороны. Поэтому язык было бы неплохо попридержать.
При всем моем понимании отношения к зелени и выбору 19-го, ваш первый пост я не пропустил, потому как он с запашком. Другой модератор пропустил последующие, но это ведь можно и исправить.
Уявляю собі, бо за час ковіду і війни я одружився та став батьком. Було б бажання. Так само воно було у тих хто пішов воювати, таких власників бізнесів я теж знаю і одного особисто.
Та моє питання, на яке так ні хто не відповів, не про тих хто пішов воювати, а законні можливості не воювати тим хто не бажає цього робити. Бо як я писав, одна частина закону про необхідність ризикувати життям і здоровʼям чомусь всі згадують, а іншу про те можливість виїхати бо ця країна не відповідає життєвим інтересам – то ні. Якщо ці обовʼязки лишають мене певних прав, то нащо тоді ці обовʼязки? Якщо права не безумовні, то тоді і обовʼязки не безумовні. Тож, якщо батько має право відмовитися від обовʼязку платити аліменти при розлученні, ціною відмови від батьківських прав, а з цим і від прав бачитися, вливати на життя дитини. То з відмовою від грамодянства сама ж країна зробила перепони на цьому шляху закривши кордони вибірково лише для певних громадян. Якщо ти відносно молодий, здоровий чоловік з 1-2 дітьми то в тебе лише 3 варіанти (при чому “не легальний” спосіб не гарантує що все ж не опинишся в одному з перших двох). Є ще варіант “бронювання” – та скудний розум керівництва країни не визнає мою роботу як життєво важливу для економіки, хоч вона і повʼязана з виділенням міжнародної допомоги.
Права злочинців понижують бо вони становлять небезпеку для інших людей або їх майна. В кк є стаття про “бездіяльність”, але ні де не сказано що людина має рятувати іншу ціною власного життя.
Ваше право вірити чи ні, та з початку вторгнення я допомагав зсу. В 14р звісно менше, та в 22р набагато більше, не на одну сотню тисяч грн., возив гуманітарку в Бучу і тд. Та після 1,5 року – розчарований в суспільстві в цілому. Те що розповідають мої знайомі і ті кому я домогаю в лавах зсу, заборонено правилами цього ресурсу, та це не значить що умовної “зелені” там не має. По суті я читаю цей ресурс щоб остаточно “не поїхати кукухою”.
Мені цікаво в чому саме я боюся “зізнатися собі” і про що повинен мовчати? Здається і так все зрозуміло. В не бажання помирати за цю країну і “мудрий нарід”, втратити кінцівки, залишити мою дружину з дитиною тут в небезпеці (бо вона не хоче залишати мене), залишити їх без хорошої мат. підримки, втратити хорошу роботу і зарплатню, втратити можливість нарешті виїхати звідси і залишитися тут назавжди?
Люди поводяться так, як їм дозволяють.
От цікаво: це ще “не на часі” чи вже “послє дракі кулакамі нє машут”?
Так может всё-таки не Илан Маск и кебабные в Париже есть корень проблем в Украине?
Зе апріорі не може приймати ніяких державних рішень. Для цього в нього нема ні базових знань з держуправління ні сірої речовини вмакітрі. В такому випадку відповідальність на себе мала би брати система.Тобто ВР, КМ суди і т.д. Ну це як Трамп – Конгрес до 20-го року. Натомість ковдру на себе перетягнув завгосп.Думаю це можна квалікуфівати як узурпацію,з відповідними для узурпатора наслідками.
Для когось, як для Гени Букіна “Дом – где тепло и пахнет едой”. А для когось, як у віршику “Ми спитали журавля – де найкращая земля? Журавель відповідає – краще рідної немає”