Невзирая на то, что ермаковские незаконные действия, подменяющие органы власти, отвечающие за внешнюю политику Украины, существенно испортиоли отношения с ключевыми партнерами и он за это не понес никакой ответственности и продолжает свое подрывную деятельность, партнеры продолжают оказывать нам военную помощь. Так, на днях стало известно о том, что после ремонта и модернизации на Гляйвицком предприятии Gliwice Zakłady Mechaniczne Bumar-Łabędy, Украина получила партию танков Leopard 2A4. Понятно, что о точном времени передачи танков и их количестве ничего не сообщается, но польская сторона говорит о том, что эти танки уже в Украине.

Напомним о том, что все танки Leopard Украина получает в дар от партнеров, с которыми зелень так неистово пытается испортить отношения. Поскольку машины скажем так «очень б/у», то крайне важным становится их ремонт и частичная модернизация, перед их передачей ВСУ. Это понимают наши партнеры и потому танки Leopard 2A4 взялась ремонтировать Польша, поскольку имеет соответствующую ремонтную базу, а Leopard 2A5 и Leopard 2A6, ремонтируются в Германии. На данный момент, танки серии Leopard 2, самых ранних модификации, модернизированы минимум до версии А4, и вот именно машины этого уровня готовит для нас Польша.

В нашем сегменте Сети уже не раз встречались речи о том, что партнеры поставляют нам старье, но удивительным образом, эти же речи можно было почитать и у противника. Иногда они оказывались переведенными на українську, но в остальном – полностью соответствовали вражеским подачам. Но мы еще раз подчеркиваем, эти танки мы получаем в качестве дара и за них платим не мы. Причем, мы не платим ни за сами танки, ни за их ремонт. Все затраты берут на себя партнеры. У нас просто нет денег на покупку танков с завода и плюс к тому, они нам нужны как можно быстрее, а не через два-три года, как это бывает в соответствии с контрактом.

Но что же это за танки, которые выходят из цехов польского оружейного завода? Мы просто приведем данные, которые дают польские профильные издания, а каждый может самостоятельно сравнить это с танком Т-72 или Т-64, которые были на вооружении ВСУ. И в этом сравнении следует учитывать еще и то, что танки работают под огнем противника и потому – получают повреждения, а потому важно, что они привязаны к ремонтной базе партнеров, которые, в случае необходимости, проводят ремонтно-восстановительные работы. Вот как описывают эту машину польские коллеги:

«Leopard 2A4 — немецкий основной боевой танк, выпускаемый с 1985 года как еще один вариант Leopard 2, являющийся последней версией, реализованной во время холодной войны. Основным вооружением является гладкоствольная пушка Rh-120 L/44 cal. 120-мм с боекомплектом 42 выстрела. Универсальный пулемет MG3 кал. 7,62 мм, идентичный разместили на потолке башни. Силовой агрегат — 12-цилиндровый двигатель MTU MB 873 Ka-501 мощностью 1500 л.с. в сочетании с трансмиссией Renk HSWL 354. Это позволяет танку разгоняться до 68 км/ч при движении вперед и 31 км/ч при движении назад. В конечном итоге все более ранние версии Leopard 2 (A0-A3) были модернизированы до этой версии»

В общем, пока кто-то пытается полностью испортить отношения с партнерами и максимально дискредитировать Украину в их глазах, прикрываясь дешевой и бестолковой риторикой, они не словом, а делом доказывают свое партнерство. Но на Банковой решили, что Ермак – дороже этих отношений и дороже военной помощи. Вот такие приоритеты там, невзирая ни на что.

11 коментар до “Леопарды из Польши”
  1. але “фе” висловили:
    ***
    Міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау пояснив свою відсутність на зустрічі голів МЗС держав Європейського Союзу у Києві “періодом спаду” у стосунках між Україною та Польщею.
    ***
    https://t.me/voynareal/73692

  2. Ну, Дерьмак – смотрящий от хозяина, поэтому его обижать нельзя.
    Ведь Шмаркля-членограй не предатель – он кремлёвского карлика не предаст.

    1. Дуже цікава стаття, тому що може розглядатися як приклад маніпуляції. Певна кількість незаперечних фактів (вправність нашої дипломатії, наприклад) перемішана з абсолютно висмоктаними з пальця твердженнями автора, які подаються як незаперечна істина. Я звичайно не знаю, може пан Флінт і обертається десь в захмарних колах американського істеблішменту, але маю суминіви, що в такому разі він одверто викладав би усі таємні важелі та “боротьбу бульдогів під килимом”. Мудра людина колись сказала: “Той, що знає – мовчить, той, що говорить – не знає”. Отже це таке собі есе на основі загальновідомої інформації, то ж до уваги його брати можна, але із великими застереженнями.

      1. Цілком можливо. Власне, щодо наведеного посту запитали думку в коментарях в ось цьому дописі Машовця.
        ***
        Костянтин Машовець
        1 д. ·
        Військово-політичному керівництву України, цієї осені, нажаль, доведеться (бажає воно того, чи ні) зробити декілька невтішних висновків та оцінок, щодо власної стратегії ведення війни…
        Причому, це стосується не тільки сутто військових питань…
        А всього комплексу взаємопов’язаних сфер діяльності держави – від зовнішньої політики, до адмістративно-державної сфери та економіки країни…
        Якщо воно цього не зробить (або, краще сказати, буде нездатним це зробити), наслідки, можуть бути… гм-гм-гм… у вищій мірі, негативними…
        При цьому такі категорії, як “незламність”, “мужність” і т.д. – тут будуть недоречні. Потрібна буде лише одна річ – ТВЕРЕЗИЙ РОЗРАХУНОК…
        ***

        https://www.facebook.com/pashtetof/posts/pfbid02Ur7u9DsnJjsYS2fJLvgqpRnRT364ZFKtJusEZHpsJj3HBmbkZWKBFbTjsTJdFmMbl
        Він висловив свою думку щодо наведеного допису:
        ***
        Костянтин Машовець
        Олександр Шевченко я знаю цього “дописувача”… скажімо так, він застосовує дуже цікавий прийом… бере об’єктивно існуючу тенденцію (факт, подію), але гіперболізує їх значення на такий рівень, який дозволяє робити потрібний йому висновок та прогноз… Тобто, у даному випадку “чоловіче трохи перегибає”, але не можна сказати, що він повністю неправий..
        ***

        Принаймі два пунктики, що примушують насторожитись, у дописі є – це натяк на можливі мирні переговори і натяк, шо Байден з ситуацією не справляється. В той же час і розумна оцінка “дипломатії” найвеличнішого та її наслідків в тексті присутня. Можливо, що це розумна пропаганда.
        За іншими дописами автора (пана Флінта) не можна сказати, що він прихильник Росії, швидше навпаки, в той же час прихильник (неагресивний) Трампа.

        1. Не вважаючи власну точку зору за абсолютну істину, все ж хочу сказати наступне.
          Термін “Військово-політичне керівництво України” викликає у мене практично непереборне несприйняття.
          Військове керівництво, то, поза всяким сумнівом, існує. Політичне, як це не прикро визнавати, також присутнє.
          Поєднання їх правомірним не вважаю.
          Висновки, ж, тим більше невтішні, тим більше з наслідків власних дій, це, мені здається, для політичного керівництва нашої держави є щось фантастично фантастичне…
          Як на мене, то застосовувати термін, що об’єднує військове з політичним в даному випадку може людина з неприпустимо романтичними поглядами на дійсність.

          1. “Термін “Військово-політичне керівництво України” викликає у мене практично непереборне несприйняття.”

            І у мене теж!
            Як то кажуть: “Котлеты и мухи – отдельно”.

          2. Згоден. Проблема ще в тому, що політичне керівництво абсолютно не постраждає навіть за найгіршого розвитку подій. Золоті парашути у всіх є, будуть попивати каву в Швейцарії та писати мемуари, як не змогли нічого вдіяти з неперборною силою. Тобто для них усе, що відбувається – така собі комп’ютерна стратегія. Не виграю – та й не хотілося особливо. І в такій ситуації надмірні зусилля для реальних змін може й не захотітися прикладати.

Коментарі закриті.