Иногда люди говорят вроде бы об одном и том же, но это если не вслушиваться в их речи и не пытаться понять, что же они говорят на самом деле. Только после этого возникает понимание глубины пропасти как между тем, о чем они говорят, так и между ними самими. Вот простой примеры этих дней.
Люди говорят о посадке. Разные люди, находящиеся за тысячи километров друг о друге, но говорят вроде бы на одну тему. Вот как о посадках говорят с одной стороны:
«К уголовному делу о массовых беспорядках 27 июля причастны более десяти человек…
Следствие получило доказательства о причастности к совершению преступлений «принимавших наиболее активное участие в организации и проведении массовых беспорядков в центре столицы».
Сейчас в рамках расследования дела задержаны пятеро участников акции, в том числе Алексей Миняйло, Кирилл Жуков и Иван Подкопаев. Следствие намерено ходатайствовать об их аресте».
В данном случае неважно то, кого и за что пакуют в Москве, как неважно и то, сколько их и как их фамилии. Тест важен просто направленностью. Если одним словом ответить на вопрос: «О чем там речь?», то ответ будет простым: «О посадках».
О посадках говорят и в другом, очень далеком от Москвы месте. Так, на днях NASA объявила о создании технологического альянса с 19 научными учреждениями, лабораториями и институтами, а также 13 компаниями США, в том числе SpaceX, Blue Origin. Цель альянса – обмен технологиями, направленными на достижения технической и технологической готовности осуществить выход за пределы орбиты Земли, управляемых космических систем. В том числе и для того, чтобы начать практическое освоение ближайших космических тел, которыми являются Луна и Марс.
По мнению самой NASA, именно в области новых ключевых технологий, дальше всех продвинулась SpaceX, которая по количеству наработок и главное – динамике развития, значительно опережает коллег.
Так вот, сама компания, которая уже перешла к летным испытаниям первой ракеты своего межпланетного космического аппарата, приспособленного к посадке на поверхность других небесных тел, рассматривает два основных вопроса, которые пока не нашли своего решения.
Первый из них связан с возможностью многократной дозаправки космического корабля в открытом космосе. Это значит, что кроме грузопассажирских кораблей, SpaceX уже планирует создавать и корабли – танкеры, для обеспечения топливом дальних экспедиций.
Вторая же проблема, которую пытаются решить специалисты компании, связана с посадкой тяжелой ракеты на поверхность Луны. Дело в том, что в рамках программы Аполлон, на Луну садились небольшие и достаточно легкие модули, которые априори не были многоразовыми и главной их задачей было – один раз довезти астронавтов на поверхность и потом – один раз вернуть их назад, к инженерному модулю.
Сейчас же речь идет о посадке космического аппарата в 50 метров высотой и 9 метров диаметром. Просто для справки, посадка аппарата на поверхность Луны будет осуществляться с массой, почти втрое превышающей таковую у нынешней ракеты «Falcon 9», полностью заправленной и стоящей на старте.
Инженеров очень волнует вопрос устойчивости аппарата и характер взаимодействия посадочных стоек и поверхности Луны. А кроме того вопросы вызывает то, как себя будет вести риголит – материал поверхности Луны при работающих двигателях, мощности которых Луна еще не знала.
В общем, и в РФ, и в Штатах – работают над посадкой, но какая же разная у них посадка!
Передайте специалистам НАСА 🙂 что ракета, как на заглавном рисунке, стоящая чуть ли не на хвостовых стабилизаторах (кстати, вопрос, а зачнм лунному модулю такие стабилизаторы, он будет потом и в атмосфере лететь?) с большой долей вероятности может упасть на бок. Проблему решат телескопические посадочные лапы, раскрывающиеся на расстояние не менее половины высоты аппарата, а лучше больше, по образу лапок паука-сенокосца. В таком случае аппарату можно хоть и на склоны лунных холмов садиться 🙂
Отож бо! Я як глянув на фотку – довго реготав: мабуть, знімок відкопали з якогось фантастичного архіву 1950-1960-х років. Хоча… краще було б використати знамениту НФ-картину Олександра Дейнеки: там ракета, яку шарашать робітники, стоїть не на стабілізаторах, а просто… на дюзі! Чи на дюзах… Звісно, ніфіга не зрозуміло, як вона тоді стартуватиме. Тим не менш, в такому варіанті стійкість ракети значно краща, ніж на стабілізаторах.
До речі, про стабілізатори… В голлівудському к/ф “Марсіанин” один з очевидних ляпів – це буря на Марсі на початку, яка майже перекинула космічний корабель: на Марсі занадто розріджена атмосфера, щоб таке могло статися… Отож згоден: при польоті на Місяць і на Марс стабілізатори не потрібні.
Хіба що на Венеру: там є щільна атмосфера, там потрібні як стабілізатори, так і рульові крильця, розташовані в носовій частині. Якщо не наплутав, така аеродинамічна схема називається “качкою”.
Або на якийсь газовий гігант. Наприклад, на Юпітер чи Сатурн. Щоправда, сила тяжіння підкачала: гравітація особливо на Юпітері – маманігарюй!!! Тому із стабілізаторами чи без них, а там ракеті буде триедець.
Відносно фільму “Марсіанин”, то “не було б кіна” якби вони поважали фізику 🙂 Звісно, атмосфера там така розріджена, що ні про яке “корабель перекинеться” і мови не могло бути, але тоді як би вони залишили людину на Марсі? 🙂 Відносно корабля Маска – мені здається що у них концептом є повернення на Землю апарата “як він є”, тобто стабілізатори будуть потрібні при вході до атмосфери Землі. На Венері пілотованим апаратам робити нема чого і скоріш за все і в майбутньому не буде чого робити – надто небезпечно і майже неможливо забезпечити тепловий захист надійно та надовго. Колись наші нащадки займуться тераформуванням Венери, вона набагато перспективніша за Марс, який завжди залишиться холодною піщаною пустелею. Венера колись була “сестрою Землі”, але їй не повезло – викид плазми з Сонця поцілив по планеті, як результат – закипіли океани, вода перейшла у газоподібний стан, страшенно підвищився тиск, ну а парниковий ефект добив остаточно. Колись наші нащадки займуться тим, що у верхні шари атмосфери Венери будуть закинуті масово мікроскопічні волорості, які будуть поглинати вуглекислоту, знизиться температура і на Венері почнеться “великий потоп” доки знову вода не перейде у океани. На жаль, ми з вами надто рано народилися щоб побачити таке… Відносно ж Юпітера, то гравітація не така вже і надмірна, всього то у 2.5 рази переважає земну. Немало, але в принципі витримати можна, триндецю апаратові не буде, але друга справа що у Юпітера нема твердої поверхні, то і всадитися на нього не вдасться, хіба що “потонути в Юпітері” 🙂 Летіти до планет-гігантів є сенс заради їх супутників, там є на що подивитися… Ні і звісно що поцупити звідти, типу озера рідкого метану на Титані – можна заправляти космічні танкери 🙂 Меня здається що цивілізований світ і має на увазі ресурси в космосі, до яких хочеться добратися і заради цього і розгортається нова космічна гонка. І яка ж іронія долі – країна, яка так гордилася своїм sputnik, залишається у цій гонці за бортом через свою власну технічну відсталість… Що не може не радувати душу “старого бандерівця” 🙂
И еще чуток… Маск – при всех его талантах, такое впечатление, чио остался мальчишкой, начитавшимся и насмотревшемся в детстве книг и фильмов, где космические корабли красиво и эффектно приземляются на поверхность планет на двигателях. Согласен, это эффектно, но вместо массы топлива, необходимого нс борту для этой красоты, куда надежнее было бы взять посадочные парашюты и садиться по старой насовской схеме всегда на воду. Пои этом все будет намного технически проще, а многоразовость нисколько не пострадала. Только от морской воды помыть шоб не заржавело железо да и все 🙂
Не знаю, не певен. Можливо, при великій масі тих “залізяк” потрібні парашутні системи занадто великої площі, при цьому в разі потужного бічного вітру “залізяку” може потягнути кудись убік від посадочної платформи. Отож сідати чисто на двигунах і виходить простіше та надійніше…
Звісно, це лише мої розумові прикидки. Все це мусить обраховуватися. Гадаю, у Маска працюють кваліфіковані спеціалісти, які обрахували й запропонували найкращий варіант.
Хоча…
Справді, міг надивитися кіно!
Причому радянського.
Причому… УКРАЇНСЬКОГО радянського – знятого кіностудією Довженка в 1959 році “Небо кличе”: https://www.youtube.com/watch?v=nWKcNIVvtCc
Рекомендую переглянути категорично! Там в фіналі ракета сідає саме на стабілізатори на… морську платформу – на таку саму, яку використовує Маск 🙂 Отож він міг це кіно бачити в дитинстві, маєте рацію 🙂
Насколько я помню Маск начинал исследовать возвращение с парашютной системы. Отказались, поскольку парашют сложно контролировать.
Вернемся к теме статьи. Старый-старый анекдот:
Вовочка: папа сказал, что Никита Сергеевич запустил не только спутник, но и сельское хозяйство.
Учительница: передай папе, что сажают не только кукурузу, а передачи не только смотрят но и носят.
Если нет атмосферы, то и парашют бесполезен,-куполу нечем заполняться, нет упругой среды…
Так применительно к парашютной системе речь шла о возвращении на Землю. На Луне понятно что только на двигателях без вариантов… Хотя скорее всего спецы у Илона Маска это все просчитали и даже на Землю выгоднее возвращаться на двигателях, хотя технически это сложнее.
Ще з одного боку мовлять, що з ПОСАДОК відбувається більше обстрілів, ніж про те народу бреше штаб ООС. https://informnapalm.org/ua/obsie-fiksuie-bilshe-obstriliv-z-boku-ok/