Вчера завершилась партийная конференция или съезд правящей партии Германии СДПГ, который у нас вряд ли кто-то будет освещать, а мы напишем пару слов потому, что там был большой кусок мероприятия, посвященный Украине и выгребной федерации. Но для начала – напомним о том, что такое партийный съезд или партконференция. Обычно, на этом мероприятии собираются партийные делегаты из всех уголков страны для того, чтобы оглянуться на проделанную работу и дать ей оценку. Причем, оценка дается как самой работе, так и действиям партийного руководства и соответственно – делаются организационные выводы, если что-то шло неправильно или принимались неудачные решения. Ну а кроме того, уточняются перспективы и цели, а также способы их достижения.
Все это написано для того, чтобы каждому стало понятно, что как ни крути, а подобные мероприятия необходимы хотя бы потому, что они задают какой-то ритм движения и развития конкретной партии. Проще говоря, съезды являются ключевым элементом партийного строительства и знаменуют собой движение, а как известно – движение это – жизнь, а смерть – отсутствие движения. А теперь попытаемся вспомнить, что там со съездами наших партий? Есть ли движение, такого плана? Понятно, что партия позеленевших слуг стендап-шоу движение таки показывает, вернее – показывает движуху в плане личного обогащения и потери связи с реальностью, но с партийным строительством это не имеет ничего общего. Или возьмем партию Голос… Хотя лучше ее не брать вообще. В общем, вчера в Германии прошло именно такое мероприятие.
Нас интересует блок вопросов, которые касаются не просто внешней политики, но и Украины, помойной федерации и соответственно – войны, которую лапти развязали против нас. И вот в итоговой резолюции были признаны ошибки, которые партия допустила в отношениях с москвой. В частности, там сказано такое: «пока в России ничего принципиально не изменится, в Европе должна быть организована безопасность от России». Ну а в своих выступлениях участники съезда высказались более конкретно.
Например, со-председатель СДПГ Ларс Клингбайль, говоря о войне, развязанной лаптями против Украины, сказал о том, что «было ошибкой не дистанцироваться от путинской системы раньше». Лидер фракции социал-демократов в бундестаге Рольф Мютцених также признал, что “совершенно недооценивал” имперское мышление прутина. Канцлер ФРГ Олаф Шольц выступил в том же ключе и подчеркнул, что россия, напав на Украину в 2022 году, полностью разрушила взаимопонимание по поводу мира и безопасности в Европе. “Необходима ясность, что границы в Европе уже не могут передвигаться силой». А кроме того, он заявил о том, что Германия будет поддерживать Украину, невзирая на то, кто и сколько будет или не будет помогать Украине.
Germany's Chancellor Olaf Scholz sent a clear message to #Ukraine and the world at the SPD party conference today.
Germany will not stop supporting Ukraine in the coming years, and Germany will have to do more if others let up. pic.twitter.com/iXijF7NSoa
— German Aid to Ukraine 🇩🇪🤝🇺🇦 (@deaidua) December 9, 2023
Немецкая пресса особо подчеркивает разворот политики СДПГ на 180 градусов и если в предвыборной программе 2021 года говорилось о том, что “мир в Европе может быть достигнут не против России, а только вместе с ней», то теперь речь идет о том, что именно россия и является главной угрозой безопасности для Европы, и потому все усилия должны быть направлены на то, чтобы противостоять этой опасности. То есть, партия зафиксировала ошибочность своих оценок, допущенных относительно выгребухи и утвердила новый курс своей внешней политики, направленной на нейтрализацию угроз, исходящих от москвы. Как бы там ни было, но признание своих ошибок, а тем более – такого фундаментального характера, стоит многого. В политике все больше встречается деятелей, уверенных в своей непогрешимости и в том, что они ошибок не допускали, просто им кто-то мешал или вредил. Так что остается только поблагодарить правящую партию Германии за ее позицию и за ту помощь, которую она генерирует для нас.
Як правильно Автор пише!
Може, візьмімо тоді партію Європейська Солідарність? На її вебсайт сходімо, там же, мабуть, висвітлено і її з’їзди, які задають ритм її руху та розвитку, опубліковано їхні підсумкові резолюції? Можливо, там навіть видно визнання власних помилок фундаментального характеру, і зовсім н видно діячів, упевнених у власній безпохибності? Спробуйте самостійно, і зробіть власний висновок, чи варто і її брати взагалі. Можете поділитися висновками, це корисно, і для себе, і для неї.
В Україні відсутні політичні партії, як такі. Бо відсутній середній клас, який є носієм політичного руху. Створена Порошенком Европейська Солідарність, скоріш платформа, “дитячий садок”, де створені умови для народження дорослого політичного руху. І то краще що відбувається в українському псевдополітичному життю. Якщо у вас є інші приклади цікаво почути.
> Створена Порошенком Европейська Солідарність, скоріш платформа, “дитячий садок”, де створені умови для народження дорослого політичного руху.
Можливо. Принаймні, в розділі анонсів подій на її сайті, починаючи з часу виборів 2019 року, доволі багато анонсів освітніх заходів для депутатів. Але окреслений Автором перелік ознак показує, що в цьому «дитячому садку» й вихователям є куди розвиватися.
Мабуть, ключовою ознакою подорослішання стане те, коли стане можливим переобрання з’їздом партії її голови (я не про тимчасову підміну, коли справжній голова йде в Президенти). Я не кажу, що проти нього, але коли це стане нормальним, це таки стане ознакою партії.
> І то краще що відбувається в українському псевдополітичному життю. Якщо у вас є інші приклади цікаво почути.
Може, вони й існують десь у зародковому стані, але на даний момент я про них не знаю.
та нема там ніякого руху… Порох жили рве, займаючись фронтом, а “партія” живе своїм, таємничим життям
оппозиція в нас мертва у Раді
“оппозиція в нас мертва у Раді”. Цікаво, а звідки Ви це знаєте? Коли Ви дивились останнє пленарне засідання Ради? Ой, що не транслюють? А журналістів не пускають? Як цікаво. А такі висновки. А в Київраді і працюють і живі. Як же це виходить?
Мабуть, добре, що у вас є надійна альтернатива ЄС. Слова “…чи варто і її брати взагалі” сказані ж недаремно, правда?
Але мені цікаво інше – які помилки фундаментального характеру ви закидаєте ЄС? Такі помилки є (назвіть тоді), чи немає – тоді про що ведете мову?
Ці всі слова я взяв із тексту Автора. І задавав питання, а не давав відповіді. Дайте на них позитивні відповіді, і все буде чудово. І не потрібно буде цих емоційних дописів. Емоції вони, знаєте, іноді можуть свідчити про брак аргументів. А брак аргументів іноді може свідчити про неправоту. Не завжди, але може.
Можливо, в неї не було помилок фундаментального характеру? Я взагалі не бачу на її сайті жодних підсумкових декларацій її з’їздів. І навіть переліку з’їздів. Підкажіть, де? Тупо гортати новини по сторінці?
Лише в розділі Анонси подій бачу анонси проведення етапів з’їзду із порядком денним про відкликання за народною ініціативою депутатів місцевих рад. Ну, мабуть, це і є визнання помилок. Але хотілося би не в анонсах це вишукувати.
Голос обидели?
> Голос обидели?
М-м-м… А хіба ще є, що ображати? 🙂 Не знаю, як на мене, фактичний розпад Голосу був цілком очікуваним. Як і очікувати, що Вакарчук у другий раз затримається у Верховній Раді було так собі. Та і роль Вакарчука, як на мене, була хіба в тому, на чому любить наполягати колега Владимир: інших виборців в Україні нема, а ті, що є, далі першого номера у списку кандидатів не читають. І це при тому, що це були перші вибори з відкритими списками (і все ще без імперативного мандата).
До речі, стосовно відкритих списків. Перед виборами вони давали можливість прикидувати, на проходження кого конкретно до парламенту можливо вплинути, виходячи зі статистики тих, хто вже визначився (і за кого), і тих, хто ще не визначився, але брати участь планує. Та й зараз, після виборів, виборці мають можливість оцінити, хто би міг пройти в одній партії, й не пройти в іншій, якби вони проголосували інакше.
”Лидер фракции социал-демократов в бундестаге Рольф Мютцених также признал, что “совершенно недооценивал” имперское мышление прутина…” Это действительно хорошее признание их недальновидной политики, но я боюсь, что они полностью поймут это только тогда, когда крылатая ракета окажется в Берлине.
Хотел бы добавить один штрих к изменению восточной политики Германии, Она осторожно но переорентируется на Киев, Что летом один польский чиновник с ревностью заметил, мол Украина укрепляет союзные связи с Германией а не с Польшей, После этого наверно случайно начинается зерновая блокада, но мы прорываем морской путь, актуальность упала, после, тоже случайно начинается блокада на границе, другие моменты с нашими беженцами упускаю, Но я не об этом, Если кого и интересует вопрос проекта “Межиморье”, Так он дан, Не надо ничего выдумывать, В истории было два варианта, ВКЛ это пример удачного образования, Речь Посполита, сплошной менингит, с кровью, потом и слезами, Если получится с Германией получится с Европой, А Польша просто сосед, Осилим хороший канал с Литвы-Латвии на Днепр куча вопросов отпадет, Сегодня главное, добить Московию, расчистив географию к новым отношениям в Европе,
В Польщі пройшов перший переляк і вони зайнялися внутрішніми політичними іграми. Що цими іграми вони нам шкодять їх зараз не дуже хвилює. Бо нинішне керівництво може присісти на лаву підсудних. В тому числі і за допмогу нам з прушенням законів Польщі.
Вимушений шановне панство з приводу SPD трохи розчарувати. Чи не порожні фрази виступів політиків треба читати, а саме результати голосування. А вони такі, що найпослідовнішого прихильника проукраїнської та антиросійської політики у правління цілеспрямовано не обрали, прокотили. Після оголошення результатів по ньому в залі були бурхливі крики радості. А наприкінці вони ще й Інтернаціонал поспівали.